InoPressa. Що залишив Аріель Шарон Ізраїлю і світу?

13.01.2014 11:55

InoPressa. Що залишив Аріель Шарон Ізраїлю і світу?

Смерть екс-прем'єра Ізраїлю - привід не лише підбити підсумки його довгого життя, а й обговорити ситуацію з мирним процесом на Близькому Сході. "На початку 2000-х Шарон вирішив, що заради безпеки Ізраїлю слід відступити палестинцям землі й "розчепити" два народи. На жаль, його наступники застрягли в точці, де обірвалися його зусилля", зауважують ЗМІ.

Багато газет присвятили редакційні статті фігурі Аріеля Шарона. Смерть колишнього прем'єр-міністра Ізраїлю - привід не тільки підбити підсумки його довгого життя, а й знову обговорити ситуацію з мирним процесом на Близькому Сході. "На початку 2000-х Шарон вирішив, що заради безпеки Ізраїлю слід відступити палестинцям землі й "розчепити" два народи. На жаль, його наступники застрягли в точці, де обірвалися його зусилля", - йдеться в одному з некрологів.

Нелегко говорити про спадщину Шарона, зауважує The Jerusalem Post, назвавши некролог "Спадщина Шарона": він "не був ані майстром риторики, ані інтелектуалом", заснував одну-єдину партію, та й та ледь його пережила.

І все ж видання заявляє: від Шарона залишиться його "​​полум'яна вірність єврейському народу на землі Ізраїлю і його унікальна здатність формувати військові та політичні реалії таким чином, щоб вони, в його розумінні, слугували головним інтересам його народу". У вирішальні моменти ізраїльської історії він зіграв ключову, часто суперечливу роль.

Нагадавши про життєвий шлях Шарона, газета зауважує, що навіть у пізній період свого активного життя він ніколи не був "лібералом-романтиком", а навпаки, був одним з найбільш тверезомислячих реалістів.

"Ізраїльтяни відчували, що Шарон щиро вболіває за їхні інтереси і здатний відстояти їх на ділі", - зазначає видання, закликаючи громадян Ізраїлю одностайно схилити голови і відсалютувати цьому великому лідеру.

"Концепцію Ізраїлю в баченні Шарона досі не здійснено", - стверджує в заголовку The Washington Post. Все життя Шарон воював, але потім доля підвела його до початкової стадії кампанії з умиротворення. "Вісім років тому цю кампанію обірвав інсульт, від якого він так і не оговтався", - нагадує газета.

Все життя Шарон виявляв рішучість і прагнення справжнього воїна. Одним з найміцніших елементів його спадщини газета вважає експансію будівництва єврейських поселень на Західному березі Йордану.

На початку 2000-х Шарон вирішив, що заради безпеки Ізраїлю в майбутньому слід відступити палестинцям землі і "розчепити" два народи. "Багато хто вважав, що Шарон - єдиний ізраїльський лідер, здатний завдяки своєму статусу успішно здійснити вихід майже з усієї, якщо не всієї, території Західного берега. На жаль, його наступники застрягли в точці, де обірвалися його зусилля", - така фінальна фраза статті.

"Аріель Шарон: розкол у спадок" - підхоплює тему The Guardian. Палестинці, що живуть на Західному березі, бачать спадщину Шарона зі своїх вікон, зауважує газета: розділовий бар'єр, увінчаний колючим дротом, - "головне речове нагадування про життя лідера, який посіяв розкол". "Його альянси і політика кардинально змінювалися, але він міг би стверджувати, що вплинув на вигляд Ізраїлю більше, ніж будь-хто, крім Давида Бен-Гуріона", - йдеться в статті.

Виклавши біографію Шарона, видання стверджує, що його інсульт у 2006 році породив "одну з нерозв'язаних загадок близькосхідної політики". Що як Шарон твердо мав намір вивести ізраїльські сили і поселення із Західного берега заради досягнення миру? Оптимісти вважають, що Шарон для того і створив партію "Кадіма", щоб провести другий "вихід", набагато складніший", ніж відхід із Сектора Гази. Песимісти кажуть, що відхід з Гази був вивертом заради збереження влади над Західним берегом або що він завдав такої сильної травми ізраїльській політиці, що навіть Шарону не зійшло би з рук знесення будинків євреїв там. Факт той, що за вісім років, поки Шарон перебував у комі, поселення тільки зростали.

Є спокуса припустити, що хвороба Шарона відняла у Близького Сходу найбільший шанс на умиротворення, зауважує видання. "Але зрештою про Шарона слід судити за його справами, а не за тим, що не зроблено", - продовжує газета. "Можливо, ми будемо ностальгувати за його рішучістю і силою й аплодувати виходу з Гази, але ми не можемо аплодувати ні його внеску у створення поселень, ні його міцному переконанню в тому, що боротьбу з "терором" можна вести тільки кулями і бомбами", - так завершується некролог.

The Independent безпосередньо простягає ниточку в день нинішній, запитуючи у заголовку: "Спадщина Шарона: чого Нетаньяху може навчитися у гіганта ізраїльської політики?"

Для багатьох ізраїльтян Шарон - не тільки ветеран воєн, а й гарант безпеки Ізраїлю під час перебування на посаді прем'єр-міністра, зауважує газета. Навпаки, в очах багатьох палестинців Шарон - "найбільш ворожий з усіх ізраїльських лідерів".

Газета коментує: "Але насправді після того, як у Шарона стався інсульт, ізраїльське керівництво відсунулося вправо". Виведення поселень із Сектора Гази, здійснене Шароном, "залишається єдиним прецедентом для відходу із Західного берега, а цей відхід - обов'язкова умова міцного примирення з палестинцями".

Безглуздо передбачати, яку політику вів би Шарон сьогодні. Факт той, що в 2005 році, створивши нову партію, Шарон "виявив готовність поставити стратегічне рішення, яке в його розумінні відповідало інтересам Ізраїлю, вище, ніж комфортну єдність його політичного племені. Нетаньяху, судячи з усього, не збирається йти за прикладом Шарона. Але, поки він йтиме його слідом, надії на справедливе примирення невеликі", - підсумовує газета.

Британська The Times назвала некролог "Воїн - державний муж".

"Подвійна трагедія Ізраїлю: по-перше, він виник занадто пізно, щоб врятувати європейське єврейство від нацизму, по-друге, він виник у світі, де державні кордони перестали бути рухливими. Ізраїль змушений захищатися від держав і терористичних угруповань, що прагнуть до його знищення", - пишуть автори.

Шарон присвятив захисту своєї країни все життя. Газета називає його "блискучим військовим стратегом". На думку видання, Шарон розсудив правильно, вирішивши, що "відхід з територій, зайнятих після 1967 року, і переговори про палестинську державу із суміжною територією відповідають інтересам Ізраїлю".

Шарон провадив "яструбину, іноді підбурювальну політику", зауважує газета. Але він заслуговує поваги за спроби створити центристські сили, які визнавали б як домагання палестинців, так і необхідність захисту безпеки Ізраїлю. "Якби в 2006 році він не впав у кому, політичне життя на Близькому Сході сьогодні, можливо, мало б інший вигляд", - підсумовує газета.

Ми ніколи не дізнаємося, що спонукало Аріеля Шарона пожертвувати мрією, головним архітектором якої був він сам, йдеться в статті старшого наукового співробітника Національного центру наукових досліджень (CNRS) Франції Рана Галеві в Le Figaro. Лише за кілька місяців він відмовився від політики, якої дотримувався 30 років. Рішення відмовитися від поселень у Секторі Гази зробило з нього державного діяча. Воно також стало вінцем політичної кар'єри, відзначеної низкою більш-менш катастрофічних помилок.

У розширенні поселень бачили панацею від смертельної небезпеки, якою здавалося створення палестинської держави. Однак жорстокість другої інтифади, крах всіх надій на тривалий мир і фактичне співіснування на палестинських територіях двох держав змусили Шарона визнати колишню стратегію застарілою і врешті-решт ухвалити рішення про односторонній вихід із Сектора Гази.

Чи розумів сам Шарон значущість свого історичного вибору? - міркує Галеві. Своєю непохитною волею він поклав край теолого-політичній двозначності сіоністського руху. Однак стратегія "одностороннього відходу", яку він почав проводити, перш ніж його звалила хвороба, не витримала фундаменталізму ХАМАСу, слабкості ПНА і, нарешті, згубної схильності його нинішнього наступника - сам Шарон був про Нетаньяху невисокої думки - до лукавства.

Також на цю тему:

За даними "витоку", Шарон планував дипломатичні кроки не тільки щодо Гази (Ha'aretz)

Переклад InoPressa

Лента новостей

Оставить комментарий

comments powered by Disqus