Без права вето

22.09.2016 12:00

Без права вето

Світ буде змінюватися. В тому числі, і через реформу ООН, ОБСЄ та інших міжнародних організацій. Країна-агресор має позбавлятися права вето.

Олена Стяжкіна

Світ буде змінюватися. В тому числі, і через реформу ООН, ОБСЄ та інших міжнародних організацій. Країна-агресор має позбавлятися права вето.

Російська агресія проти України поставила під питання не тільки міжнародне право й ефективність системи міжнародних договорів, але й ефективність міжнародних організацій, у тому числі і ООН. Навіть і за умов визнання Криму невід’ємною частиною України, що воно сталося одразу після російської агресії силами "ООНовської сотні", Організація Об’єднаних націй так і не перейшла від "глибокого занепокоєння" до реального дієвого протистояння російській агресії в Україні.

І, зрештою, не могла. Бо право вето, яке Федерація має як член Ради Безпеки ООН, перетворилось на гопницький механізм й спосіб міжнародного тролінгу, який Кремль використовував щоразу після злочинів, за які він мав би бути покараний.

Збитий "Боїнг", вторгнення російської армії на Донеччину і Луганщину, бомбардування мирного населення Сирії, знущання над полоненими – все це й інше залишається безкарним через російське право вето. Безкарність злочинця стає візитівкою неспроможності ООН й запобігати війнам, й зупиняти їх ім’ям міжнародного права, що мало б діяти в інтересах миру й безпеки. Мало б, але не діє.

Після нашої Перемоги світ буде змінюватися. В тому числі, і через реформу ООН, ОБСЄ та інших міжнародних організацій. Якою буде ця реформа чи, принаймні, її перші кроки, стало ясно із виступу президента Порошенка на сесії Генеральної Асамблеї: "Обмеження застосування накладання права вето повинно стати пріоритетним завданням в рамках реформування Ради безпеки. Призупинення дії права вето у випадку масових злочинів, так само, коли країна - член Ради безпеки ООН, є країною, що є учасником конфлікту, повинно стати жорстким правилом, без виключень".

Це очевидна і, щодо України, довгоочікувана пропозиція. Правильна, здорова й несуперечлива. Бо не може злочинець сидіти серед суддів і впливати на вирок, на термін й способи свого власного покарання. Не може, якщо йдеться не про гастролі суду у психіатричній лікарні. На жаль, впродовж тридцяти шести місяців велику кількість засідань Ради Безпеки ООН українці дивились саме як чорну комедію, де головний біс Чуркін раз-у-раз "вдягав дурь на морду", проголошував коронне "іхтамнєт" і користався своїм право вето, щоб уникнути будь-якого нормального рішення. Бо нормальне рішення для системи світової безпеки означало б щось близьке до Гааги для Федерації як головного винуватця кривавих подій.

Чому питання про позбавлення права вето країни, яка є учасником конфлікту, не було поставлено раніше? І чи буде пропозиція такою, що вона вплине на зміни у Уставі ООН? Це складні питання. Хоча відповідь на них є досить очевидною. Неготовність світової спільноти до відсічі російському вторгненню в Україну, бажання зробити все, щоб "умиротворити" агресора, російські гроші для європейських й світових політиків, боягузтво, "політична доцільність", "мистецтво дипломатії", страх перед ядерною загрозою, якою Кремль не припиняв лякати рафіновану Європу…Всі ці та інші причини тривалий час не дозволяли поставити питання руба. Що змінилось?

Санкції, Сирія і втома, що вона переросла у готовність до певних змін. Санкції, яких ніби не боялись російські "Іскандери" продемонстрували свою ефективність. Ресурсна база Федерації, що вона використовувалась для розпилу і розкрадання, скоротилась: гроші ще є, але вже не так багато, щоб вступити до черговою "гонки озброєнь" та триматися хіба що на рівні із цивілізованими країнами. Ноги колоса були глиняні, тепер це стало видно всім.

Авантюра в Сирії додала аргументів до усвідомлення світом параноїдальної неспроможності Федерації дотримуватись домовленостей та не вбивати мирне населення заради того, щоб пограти м’язами. Саме Сирія, де нещодавно Кремль знищив гуманітарний конвой, а тепер в’яло відбріхується різними версіями "це не ми", стала вагомою причиною щодо перегляду ролі і місця Федерації у Раді Безпеки ООН. Поведінка "іхтамнетів" у Сирії довела системність політичного й психічного розладу керівництва Федерації. А з цим дала право на втому й готовність змінюватися. Якщо б не героїчний спротив України, історія із імперськими амбіціями Федерації могла бути підступною, але короткою й блискавично переможною.

Не виключено, що не готовий до війни із Кремлем світ заплющив би на все це очі. І погодився на не проголошений розділ сфер впливу. Однак Україна встояла й продовжує відстоювати свою незалежність: вперто, системно і незважаючи ні на що. На довгу дистанцію Москва була не готова. Й її дипломатія – це дипломатія скаженого собаки, що кидається й хоче вкусити будь-кого й будь-де. Саме від цього й втомилися рафіновані світові управлінці. Тридцять шість місяців гавкоту і цирку замість рішень та відповідальності. Тут би кожний втомився.

Тож, пропозиція президента України очевидно виникла не на порожньому місці і вростати буде у підготовлений ґрунт. Однак не швидко. Слово було сказано, воно має бути почутим, обміркованим й юридично, і політично, погодженим зі всіма великими і малими гравцями. Але зернятко вже впало у землю. І воно неодмінно проросте. Бо країна агресор за всіма правдами, нормами та законами не має права ані на вето, ані взагалі – на існування.

 

Источник новости: NEWSru.ua

Лента новостей

Оставить комментарий

comments powered by Disqus