Копи нової України

26.09.2016 17:00

Копи нової України

У трагедії, що сталася у Дніпрі, віддзеркалилися проблеми й, хоч як дивно, правильні зрушення, які визначають українське сьогодення.

Олена Стяжкіна

У трагедії, що сталася у Дніпрі, віддзеркалилися проблеми й, хоч як дивно, правильні зрушення, які визначають українське сьогодення.

25 вересня у Дніпрі загинули двоє українських поліцейських – Артем Кутушев та Ольга Макаренко. Загинули від дій озброєного злочинця, якого патрульні, виконуючи свої професійні обов’язки, зупинили за порушення правил дорожнього руху та почали перевіряти його документи по базі. Злочинець, що перебував у розшуку, розпочав стрілянину. Один із поліцейських встиг вистрелити у відповідь і поранив нападника.

Артем Кутушев загинув на місці. Ольга Макаренко померла у лікарні, на операційному столі. Вже ввечері правоохоронці Дніпра затримали вбивцю, який прийшов до лікарні по медичну допомогу. Злочинцем виявився чоловік, що народився у РФ, проживав та був прописаний у Чистяковому (колишній Торез), був бійцем добровольчого батальйону "Торнадо" та на момент скоєння вбивства, незважаючи на те, що перебував у розшуку, мав чинне посвідчення учасника бойових дій…

У трагедії, що сталася у Дніпрі, віддзеркалилися проблеми й, хоч як дивно, правильні зрушення, які визначають українське сьогодення.

Соціальне збудження, що охопило небайдужих громадян у зв’язку із героїчною загибеллю поліцейських, засвідчило, що "мєнти" й "мусора" відходять у минуле. Звісно, вони ще є, й ганебні практики, в яких міліція часто була більшим бандитом, ніж справжні бандити, ще мають місце. Але не "мусора", а копи, українські копи, тепер визначають обличчя правоохоронної системи. І не рожеві селфі із поліціянтами, а справжня мужність і справжній героїзм загиблих є тому підтвердженням. На жаль, відновлення довіри до правоохоронців сплачується кров’ю тих, хто прийшов змінювати країну. Однак квіти під імпровізованим меморіалом на пам'ять про Артема Кутушева та Ольгу Макаренко, що їх несли дніпровці, не тільки про повагу, скорботу, розділений із родинами та колегами загиблих біль, вони ще й про довіру. Про надію на формування держави, де правоохоронці захищають громадян. Й іноді – ціною власного життя. І про вдячність за цей їхній вибір.

Про довіру й дії героїчного водія маршрутки, що він, опинившись свідком нападу на поліцейських, не роздумуючи став на захист своїх, на захист патрульних, й намагався затримати злочинця, перегородивши його шлях власним транспортним заходом.

Фігура злочинця, його бекграунд, біографія – це про війну, про суспільство і про важке усвідомлення того факту, що героїчні дії вчора не відкидають можливості скоїти підступний вчинок завтра. І про те, що дорослість соціуму визначається не приховуванням ганебних вчинків умовних "своїх", а тільки застосуванням закону – для всіх й однаковою мірою. Фігура заарештованого вбивці символічна і у тому сенсі, що українці вчаться і будуть вчитися тому, що світ не був і не буде чорно-білим, таким, де "наші" завжди білі і пухнасті, а хто не з нами, той проти нас. Його арешт – це не пляма на "донецьких", і не тавро для бійців добробатів, це дія закону, в якій й зосереджено силу держави: не ховатися від прикрого, а судити й карати, не виправдовувати, а називати злочин своїм іменем, не тікати від правди, а демонструвати здатність керувати ситуацією.

Трагедія в Дніпрі – це й про те, якою ціною насправді йде боротьба із корупцією. Загибель поліціянтів наочно продемонструвала дуже неприємний для популістів та псевдореформаторів всіх мастей факт: боротися із корупцією означає не збиратися на тусовки та форуми, а піддавати себе смертельній небезпеці. Адже за старовинними "традиціями" патрульні могли "порішати", тобто взяти хабар і відпустити порушника. Дев’ять з десяти колишніх даїшників вчинили б саме так. Але наші українські копи – ні. Вони діяли згідно закону. Вони не пристали на "вигідну пропозицію", бо вони вийшли на патрулювання не заради шахрайства, а заради честі професії та майбутнього країни. І сотні нових копів сьогодні діють саме так, як їхні загиблі колеги. І ті, що насправді борються із корупцією, діють саме так – в умовах, тепер вже без перебільшення, смертельної небезпеки, буденно, спокійно і у рамках правил, без реклами і пафосу, на своєму місці і у своїй сфері. Такі собі невидимі безіменні герої, але саме на них тримається той нешвидкий рух уперед, якого так потребує Україна. І нехай краще вони й надалі будуть залишатися безіменними, але численними й, головне, живими. Бо ці люди теж – копи нової України.

 

Источник новости: NEWSru.ua

Лента новостей

Оставить комментарий

comments powered by Disqus