Литовський етноконфліктолог розповів про три російські проекти розчленування Бєларусі

03.03.2016 00:00

Литовський етноконфліктолог розповів про три російські проекти розчленування Бєларусі

Цікавлячись проблематикою розв'язання етнічних конфліктів на пострадянському просторі, литовський етноконфліктологіі Імантас Мелянас нарахував близько п'ятдесяти "проектів" сепаратистського та іредентистського спрямування, які Москва намагається реалізувати практично скрізь, починаючи з Естонії і закінчуючи Таджикистаном.

Цікавлячись проблематикою розв'язання етнічних конфліктів на пострадянському просторі, литовський етноконфліктологіі Імантас Мелянас нарахував близько п'ятдесяти "проектів" сепаратистського та іредентистського спрямування, які Москва намагається реалізувати практично скрізь, починаючи з Естонії і закінчуючи Таджикистаном. Всі вони знаходяться в різній стадії реалізації.

Про це йдеться в матеріалі міжнародного волонтерського співтовариства InformNapalm, підготовленому на основі Доповіді "З приводу можливої російської загрози територіальній цілісності Республіки Бєларусь", прочитаного автором на П'ятому міжнародному конгресі дослідників Бєларусі, який відбувся в Каунасі 2 - 4 жовтня 2015 року.

Український Крим вже анексовано Росією. Підконтрольні угрупованням "ДНР" з "ЛНР" окремі райони Донецької і Луганської областей України, а також Придністров'я, Абхазія, так звана "Південна Осетія" все ще тужать в очікуванні тієї ж долі. На думку експерта, очевидно, що в подібному напрямку розвиваються події і в Гагаузії (із Тараклійський районом на додачу). В інших місцях підривна робота поки що ведеться на "підпільно-громадському" рівні. Це відноситься до естонської Нарви і латвійської Латгалії, до українського Причорномор'я і окремо взятої його частини - Південного Буджаку, до Слобідської України, до Закарпаття, до молдавських Бєльці, до грузинської Джавахеті, в якій намагаються створити грузинський варіант Карабаху, до районів Азербайджану, населеним лезгинами і талишами, до цілини краю Казахстану і його півострову Мангистау, до узбецької Каракалпакії тощо.

Науковець фіксує, що порушення сепаратистських настроїв Росією не уникли й ті держави, які є союзниками путінського режиму, приводячи у приклад мертвонароджене утворення під назвою "Союзна держава Росії та Бєларусі".

"Інакше кажучи, ставлення Росії до всіх без винятку колишніх і нинішніх членів СНД зводиться до простої як три копійки формули – або ви прямуєте в фарватері кремлівської політики і слухняно вступаєте у всякі там митні та інші євразійські союзи і ОДКБ, або від вас відітнуть шмат вашої території, зазвичай населеної якимись національними меншинами (переважно етнічними росіянами)", - йдеться в матеріалі.

Мелянас називає як мінімум три московських "проекта", спрямованих на знищення або "упокорення" бєларуської держави і його соціуму шляхом шантажу, заснованого на етнічних, етнографічних (етнолінгвістичних) і нібито історичних факторах.

Першим серед них значиться так званий "ятвязький проект" Миколи Шеляговіча. Його суть полягала в тому, щоб імітувати створення з жителів брестско-пінського Полісся, які розмовляють на українському діалекті, особливої етнічної спільності - "ятвягів". Типологічно цей проект цілком можна порівняти з іншими псевдоетнічними ідентичностями, які конструюються в кремлівських кабінетах. Серед таких можна назвати "русинів" Закарпаття, литовських жемайтов (жмудінов), латвійських латгалів, естонських сeтів, грузинських мінгрелів, казахстанських "мангистауців" і так далі. Різниця хіба що в тому, що в даному випадку треба було показати не тільки нібито існуючі сепаратистські настрої тих чи інших етнографічних груп, а й якось "зліпити" саму цю групу.

"Здається, що вибір кремлівських політтехнологів припав саме на цей регіон тому, що західні поліщуки, будучи об'єктом суперечки двох молодих націоналізмів - українського і бєларуського, кілька запізнювалися в своєму етнічному самовизначенням, в результаті чого з другої половини ХХ століття основною мовою їх публічного спілкування став мова російська. Шефи Шеляговіча вирішили, що буде зовсім неважко створити таким чином російсько-орієнтований ексклав під "ятвязькою" вивіскою", - вважає експерт.

Ситуація почала прояснюватися лише після того, коли Шеляговіч оголосив всю свою програму - створення "ятвязького" (тобто західнополіського) національно-територіального утворення, яке повинно було утворити на федеральній основі спільну державу разом з іншою частиною Бєларусі. Зрозуміло, що таким чином було показано поганий приклад й іншим регіонам країни - її католицькому північному заходу і певною мірою проросійському сходу. Крім іншого, до складу "Ятвягії" повинні були увійти також українське Полісся і суміжні райони Польщі, що вже саме по собі передбачало територіальний конфлікт Бєларусі з цими державами.

Зазначимо, що в кінці 1990 року Шеляговіч створив Ятвязьку народну партію, а в 1995 - Партію Всебєларуського єднання і згоди, яка співпрацювала з радянсько-реваншистських Народним рухом Бєларусі.

На початку 1995 року "Ятвяжество" випарувалося так само стрімко, як і з'явилося - після того, як керівником бєларуської держави став палкий (принаймні, в той час) прихильник єднання Бєларусі з Росією. І зараз Шеляговіч зі своєю організацією перебрався в Королевець (Калінінград). "Інакше кажучи, цей патрон утилізовано – він просто був переведений в запасну обойму", - каже Мелянас.

Литовський етноконфліктолог ще раніше згадував про те, що "ятвяжество" може бути використано в якості поганого прикладу для Гродненщини. "І ось в січні цього року виродок під назвою "Гродненська Народна Республіка" нарешті народився, і не один, а в компанії п'яти таких самих близнят - "Республіки Балтійська Русь" (мається на увазі частина північної Естонії від Нарви до Таллінна)," Латгальської Народної Республіки", "Віленської Народної Республіки" і "Львівської Народної Республіки". На відміну від багатьох інших "народних республік", десятки яких з'явилися в російських соціальних мережах під назвами українських, молдавських і ще дещо яких міст, всі вони стартували з майданчика Facebook, намагаючись, таким чином, навести нас на помилковий "західний слід". Мало того, в трьох з п'яти вищезазначених випадків (Вільнюс, Гродно і Львів) нас намагалися переконати, що "зелені чоловічки" ось-ось заявляться до нас не з Росії, а з Польщі, ніж хотіли вбити клин між поляками (з одного боку) і литовцями, бєларусами і українцями (з іншого). В естонському і латвійському випадку цієї мімікрії не було - численність місцевого російського населення (а значить - і об'єкта одурманення) дозволяла віщати у відкриту", - пише він.

"Здається, що і ця "народна республіка" була представлена поки лише як приклад того, "що буде, якщо буде"... А з дійсно польських в ній цитувалися капості тільки однієї ультранаціоналістичної організації - "Фаланга", яка входить до складу проросійського "Глобального союзу революційного"", - зауважує експерт.

Першими про необхідність створення на сході (і не тільки на сході) Бєларусі "народних республік" в жовтні 2014-ого заявили активісти "Російської національної єдності". У березні 2015 року в російському шовіністичному порталі "Супутник і погром" з'явилася зловісна, нібито концептуальна стаття Кирила Авер'янова, в якій він вимагав від Бєларусі "повернути чуже".

Представники ще одного різновиду російського експансіонізму взагалі не бачать Бєларусі в якості самостійної держави. Мелянас наводить такий приклад: ще в квітні - травні 2006 року в чорносотенної порталі "Російська народна лінія" була розміщена величезна (з 12 частин) стаття "Бєларуський феномен", яку написав професійний шовініст професор Сергій Лебедєв і його однодумець, теж професор Григорій Стельмашук. Суть статті - довести читачеві, що бєларуси - це всього лише місцевий різновид російського народу.

"Так званий західнорусизм представлений, крім іншого, все в тій же російській соціальній мережі "ВКонтакте". За злиття з російським народом і російською державою закликають такі сторінки, як "Ми патріоти Білої Русі", "Западнорусскоє возрождєніє"," Західна Русь", "Російська агітація. Велика, Мала, Біла Русь", "Панрусизм" і "Красная Русь". Маючи на увазі той вплив, який чинять на суспільну свідомість засоби масової інформації (особливо ті, якими управляють професійні демагоги), я б не став розслаблятися. Досить згадати про те, що Путін всього лише за п'ятнадцять років зробив з більшої частини російського суспільства майже те ж саме, що династія Кімів створила з північнокорейців за сімдесят років", - зазначає експерт.

У жовтні 2012 року була створена досі незареєстрована партія "Єдина Бєларусь", назва якої є калькою від найменування путінської "Єдиної Росії", а її керівник Михайло Голубєв пов'язаний з дуґінськими євразійським рухом "Російська правда". Керівництво цією партією здійснюється не з Мінська, а з нібито "спірного" Вітебська.

"Хтось скаже, що все це лише здогадки, які ще належить довести. Я ж вважаю, що вже зараз досить тривожних свідчень для того, щоб усім нам стати більш пильними. Це не завадить фіксувати додаткові докази, які будуть настільки потрібні на майбутньому в недалекому майбутньому міжнародному трибуналі", - резюмує литовський етноконфліктолог.

Як повідомлялося раніше, за підтримки націонал-демократів з "Молодого фронту" (бєл. "Малады Фронт") у Республіці Бєларусь з'явився спортивно-патріотичний клуб (СПК) "Ваяр". За словами лідера "Молодого Фронту" Зьміцера Дашкєвича, рух створено для протидії прокремлівській "п'ятій колоні", а також для безпосередньої підготовки патріотів країни на випадок можливої окупації з боку Росії.

Президент Бєларусі Олександр Лукашенко раніше висловлював думку, що що Брюссель і Москва прагнуть захопити його країну, хоча кожен використовує свої методи. Також Лукашенко закликав поважати суверенітет і незалежність країни. "Є окремі розумники, які заявляють, що Бєларусь це, як вони кажуть, частина "русского мира" і мало не Росії. Забудьте. Бєларусь суверенна і незалежна держава", - сказав він.

Нещодавно, 25 лютого, відбулося засідання Вищої Державної ради Союзної держави Росії і Бєларусі. Тоді Лукашенко чомусь назвав Путіна "Дмитром Анатолійовичем".

 

Источник новости: NEWSru.ua

Лента новостей

Оставить комментарий

comments powered by Disqus