9 лютого. Огляд преси. Український банкопад: чи не перегнули палицю?

09.02.2017 13:00

9 лютого. Огляд преси. Український банкопад: чи не перегнули палицю?

Українці відтепер можуть сміливо довіряти свої гроші банкам, не боячись їх втратити, переконане керівництво НБУ. Там вважають, що на сьогодні майже всі ненадійні і підозрілі банки ліквідовані — такі підсумки трирічної діяльності регулятора з очищення ринку. Щоправда, фінаналітики розійшлися в оцінці чищення: одні кажуть, що скорочення вдвічі числа банків піде на користь країні, інші, навпаки, бачать у банкопаді підрив довіри до банківської системи країни.

Українці відтепер можуть сміливо довіряти свої гроші банкам, не боячись їх втратити, переконане керівництво НБУ. Там вважають, що на сьогодні майже всі ненадійні і підозрілі банки ліквідовані — такі підсумки трирічної діяльності регулятора з очищення ринку. Щоправда, фінаналітики розійшлися в оцінці чищення: одні кажуть, що скорочення вдвічі числа банків піде на користь країні, інші, навпаки, бачать у банкопаді підрив довіри до банківської системи країни.

Як повідомили нам у прес-службі Нацбанку, за 2014-2017 рр.. виведено з ринку 87 проблемних банків (всього в 2014 році в Україні працювало 180 банків), в яких було сконцентровано 30% загальних активів. Нагадаємо, до активів відноситься власний капітал, цінні папери, депозити фізосіб і т. д. За роз'ясненнями НБУ, з ринку виведені насамперед псевдобанки: які займалися переведенням грошей у готівку, в гонитві за надприбутком кредитували ризикові бізнес-проекти і прогоріли під час кризи, банки — фінансові піраміди та інші неблагополучні.

"Тепер вкладники можуть бути спокійні, їхні гроші повернуть вчасно і в повному обсязі, почне працювати кредитування малого і середнього бізнесу, вартість (відсотки за користування) кредитів знизиться, стійкість банків до макроекономічних шоків (кризи) підвищиться, нарешті, стали відомі реальні власники банків", — впевнена глава НБУ Валерія Гонтарєва.

Економіст Іван Нікітченко зазначив, що банкопад останніх років безпосередньо пов'язаний з кризою 2014-2015 рр.

"В ті роки знизилася якість (ймовірність повернення позики) кредитного портфеля, клієнти почали гірше платити за кредитами, багато перестали їх обслуговувати, — аналізує Нікітченко. — Все це призвело до того, що власників банків зобов'язали відраховувати до 100% від суми кредиту в резерви НБУ для зниження ризиків. У результаті багато банків стали збитковими, частина акціонерів так і не знайшли або не захотіли вливати гроші в банки, тому їх вивели з ринку".

Незалежний фінаналітик Ігор Шевченко, навпаки, каже, що Нацбанк перестарався з чищенням.

"Після такої кількості гучних банкрутств люди просто бояться довіряти гроші банкам — очевидна втрата довіри до банківської системи. Тим більше, що комерційних банків з українським приватним капіталом залишилося всього 2,5%, понад 40% — дочірні структури банків з іноземним капіталом, які прагнуть піти з нашого ринку, але не можуть, бо немає покупця. І 55% після націоналізації "ПриватБанку" — держбанки", — сказав Шевченко.

Експерти згодні, що дрібні банки продовжать йти з ринку, але поступово — за рік не більше десяти. Це побічно підтвердила і заступник голови НБУ Катерина Рожкова, повідомивши про те, що виявлено ще п'ять проблемних банків, які можуть бути ліквідовані.

"Скільки банків залишиться, не можна чітко відповісти, ринок сам визначить. У сусідніх країнах Європи їх 50-80, Україна майже прийшла до цього показника. Тому людям краще поки як і раніше мати депозити до 200 тис. грн у одному банку, вибираючи державні, великі структури або з іноземними інвесторами", — радить Нікітченко.

А економіст Олександр Охріменко передбачає зниження відсотків за вкладами на 2-3% (нижче 15%) через держмонополію на фінринку і відсутність великого кредитування, викликаного кризою в економіці.

"Нацбанк знищив конкуренцію. У Німеччині, наприклад, близько тисячі банків, більшість з них дрібні, які працюють у межах одного або кількох селищ і жорстко конкурують. У нас цього не буде", — говорить Охріменко, пишуть Коновалова Христина, Олександр Панченко у статті "Три роки банкопаду: підсумки та прогнози на 2017-й" в газеті "Сегодня".

Зазначимо, комітет Верховної Ради з питань фінансової політики й банківської діяльності — один з найпродуктивніших у парламенті нинішнього скликання. "Банкопад", курсові "гойдалки" гривні, націоналізація "Приватбанку" торкнулися чи не кожного громадянина країни. Реакція Національного банку та уряду на ці виклики далеко не завжди викликала схвалення громадськості. Комітет узяв на себе роль конструктивного критика, що формує, крім іншого, й альтернативний порядок денний для банківського сектору.

З главою комітету Сергієм Рибалкою поговорили про ключові завдання, які вирішувала його команда 2016 року, та про плани наступного року.

Про стратегію розвитку банківського сектору до 2020 року: Які кроки слід зробити, щоб завтра уникнути збитків, заробити прибуток, захистити персонал, не відстати від технологічного прогресу — все це підприємець має прораховувати, щоб бути успішним. Держави це стосується значно більшою мірою, адже йдеться про майбутнє багатьох поколінь. Ми 25 років говоримо про те, що в Україні сировинна економіка, але нічого не робимо для того, щоб це змінити. А за останні роки технологічна деградація серйозно прискорилася. Ми хочемо збільшувати частку малого бізнесу у ВВП, хочемо інноваційних рішень — але ситуація дедалі гірша. Важлива причина — у відсутності стратегії. Є лише короткострокові цілі, в рамках яких неможливо досягти процвітання. Латання дірок від виборів до виборів. А сповзання у прірву України триває.

Саме тому ми вирішили почати "зі свого городу". На прикладі фінансової системи показати важливість правильної постановки цілей для всіх органів влади. Ми з колегами-експертами вважаємо, що до топ-5 найважливіших чинників для забезпечення прискореного розвитку будь-якої країни входить власна міцна фінансова система, що забезпечує довгострокове й максимально дешеве кредитування промисловості. І коаліційна угода, і офіційна програма розвитку фінансово-банківського сектору практично ніяк не відображають глибини кризи, яку досі переживає наша країна. І вже точно не ставлять правильних цілей.

Саме тому наш комітет першим розробив власну стратегію. Ми залучили до цього процесу відомих експертів, учених, колишніх керівників профільних підрозділів Нацбанку. Провели цілу низку обговорень, круглих столів і конференцій, щоб зібрати думки й доопрацювати документ. До процесу долучився десяток наукових інститутів, а його обговорення вилилося у справжній громадський рух. У результаті наш комітет затвердив проект і рекомендував його всім органам влади. А вже восени ми почали реєструвати законопроекти, що базуються на стратегії.

Якщо говорити дуже стисло, то ми хочемо повернути банківський сектор лицем до реальної економіки, до потреб бізнесу, промисловості, до потреб простого громадянина, який працює на цих підприємствах, отримує стипендію або зарплату з податків цих підприємств. Ми пропонуємо те, що робили економічні "тигри".

Ми вважаємо, що реформування сектору має проходити в кількох напрямках. Перший — підвищення відповідальності Нацбанку за контроль над фінансовими установами, за виведення їх із ринку. Система має рятувати банки, а не знищувати. Необхідно нарешті закінчити так зване "чищення", яке чимало шановних експертів уже назвали масштабним процесом перерозподілу власності. Так, низку "схемних" банків треба було закрити. Але інші? Коли закривають здоровий банк за одну сумнівну операцію, що навіть не доведена судом, то відбирають майно на мільйони й мільярди гривень у власника банку. Так, він міг бути в чомусь винним. Але ж назавжди відбирають кошти тисяч підприємств, які там мали свої розрахункові рахунки або депозити. А це вже масштабний удар по майбутньому економіки. У всьому світі найважливіше для влади — зберегти кошти вкладників. У цьому й криється довіра. Це основа припливу грошей в систему, а отже, ресурсів для кредитування економічного зростання.

Другий важливий напрямок — переорієнтація монетарної політики на стимулювання зростання. Сьогодні Нацбанк сконцентрувався лише на стримуванні інфляції, перевівши економіку в режим фінансового голодування. НБУ лише висмоктує кошти банків за рахунок високих ставок за депозитними сертифікатами. Банкам немає сенсу напружуватися, шукати живий бізнес і кредитувати. Це обмежує інвестиційну активність, ніяк не стимулює створення нових робочих місць. Як наслідок — гальмує вихід з кризи. А можна було б спрямувати кошти на логістичну, енергетичну інфраструктуру, на перспективні високотехнологічні виробництва.

Але щоб ми могли ввести монетарні інструменти стимулювання зростання з боку НБУ та уряду, треба побудувати інфраструктуру. Щоб ці гроші потрапляли не на валютний ринок, а через банки прямо в промисловість на важливі для країни інвестиційні проекти. У побудові такої інфраструктури й криється мета третього напрямку реформ. Ми маємо створити серію інститутів для стимулювання зростання. Від Банку розвитку до експортно-кредитного агентства. Такі інститути працюють у більшості країн світу. Пільгове кредитування для малого й середнього бізнесу, підтримка інфраструктурних проектів — все це має створити умови для внутрішнього попиту, для розгойдування маховика економіки. А найголовніше — дешевше кредитування мають отримувати лише проекти з достатнім рівнем технологій і доданої вартості. Розвиток власних технологій поступово має стати вигіднішим, ніж продаж за кордон необробленого металу, лісу-кругляка або примітивних добрив. Лише тоді ми зможемо вирватися із прірви бідності.

"Незалежність" — не означає безконтрольність: Простий приклад. Працівники Нацбанку не є держслужбовцями. Це означає, що вони не проходять спеціальну перевірку під час призначення, на них не поширюється державна тарифна сітка зарплат, вони не декларують належним чином своє майно. Крім того, акти НБУ не перевіряє Міністерство юстиції, а суд не може визнати документи центробанку недійсними або такими, що порушують закон. Зараз узагалі ніхто, крім президента, не може вплинути на Нацбанк, навіть якщо він веде відверто шкідливу політику. Немає процедури дострокової відставки керівництва НБУ. Хто може пояснити причину закриття того чи іншого банку? Це було зроблено правильно, чи це банальне відбирання власності? Навіть експерти не знають справжнього стану справ. У всіх розвинутих країнах центробанки підзвітні парламентам. Їхні керівники зазвичай щокварталу звітують у профільних парламентських комітетах. Після "падіння" будь-якого банку публікуються звіти на багато сотень сторінок з детальним описом причин, усіх дій і рішень влади з його порятунку. У нас навіть народні депутати не мають можливості дізнатися правду. Ми маємо намір змінити цей стан справ і вже внесли до парламенту пакет законопроектів. При цьому ми не підсилюємо впливу Верховної Ради. Ми лише прописуємо механізми реалізації конституційних повноважень складової Нацбанку — ради НБУ — щодо контролю дій правління.

Незалежність Нацбанку потрібна ось у чому. Він не має під тиском друкувати гроші й закривати дірки в держбюджеті. Але НБУ зобов’язаний щодня співпрацювати з урядом і парламентом для проведення реформ фінансової системи й досягнення ключових цілей економічного зростання. Подивіться: глава ФРС у США постійно спілкується з міністром фінансів, глава центробанку Японії — у постійному контакті як з урядом, так і з японським парламентом. Мені про це розповідав, наприклад, екс-голова банку Японії Масаакі Сіракава. За його словами, здешевлення кредитування для розвитку економіки — загальне завдання центробанку та уряду.

Про Валерію Гонтарєву: Наш комітет ще восени звернувся до Президента, щоб він вніс до Верховної Ради подання про відставку глави НБУ. Проте реакції досі немає. Ми продовжуємо вважати, що сьогодні є всі підстави для зміни керівника центробанку. У нашій стратегії є обгрунтована професійна критика роботи НБУ з цифрами і графіками на десятки сторінок. Хтось обов’язково має відповісти й за масштабні валютні спекуляції, і за безконтрольне виведення коштів з банків, і за дуже підозрілий вибірковий підхід до закриття банків. Але ми не правоохоронний орган. Результати в розслідуванні зобов’язані показати прокуратура і НАБУ.

Для нас дуже важливо змінити політику Національного банку. Щоб наші пропозиції, пропозиції десятків експертів враховувалися, проходила широка професійна дискусія. І весь профільний комітет завжди готовий до діалогу. Але всі наші заклики залишаються без відповіді. Рішення звернутися до президента з приводу відставки глави НБУ визріло поступово. Сьогодні це думка більшості членів комітету з усіх ключових фракцій парламенту.

Про "банкопад": Спеціально для нашого комітету один з наукових інститутів готує свій аналіз ситуації в банківській системі за підсумками року. Але вже можна сказати, що так зване "чищення" не принесло бажаних результатів. Збитки банків за підсумками минулого року, за попередніми підрахунками, становили більш як 160 млрд грн. Зрозуміло, що левова їх частка припадає на "Приватбанк". Але й у низці інших банків ситуація складна.

Рівень проблемних кредитів не зменшується. Повернення коштів населення й бізнесу у банківську систему мінімальне. Це означає, що Нацбанку треба системно міняти підхід до роботи. Звісно, ми й далі "проштовхуватимемо" прийняття в парламенті наших законопроектів про захист прав кредиторів і споживачів фінансових послуг, про стимулювання кредитування, про спрощення злиття банків і багато інших. Їхня реалізація дасть результати. Але без кардинальної зміни політики НБУ та уряду цього не досить.

"На жаль, можна очікувати подальшої девальвації гривні": На жаль, ми бачимо, що можна очікувати подальшої девальвації гривні. Для сировинної економіки, якою є Україна, це звичайне явище: чим дешевше національна валюта, тим дорожче можна продати нашу сировину на зовнішні ринки. Помірне знецінення гривні й зростання інфляції дозволяє уряду отримати великі доходи держбюджету. Але при різкому падінні цін на сировину у світі це означає зростання внутрішніх цін і зубожіння нашого населення. І це абсолютно не стимулює розвиток нової економіки, побудованої довкола підвищення доданої вартості. Тонна "айфонів" приносить в 70—100 тисяч разів більше доходів, ніж тонна руди. Але вимагає й більше зусиль, більше змін, більше реформ. Цього поки немає.

Без реформ і стимулювання кредитування зростання економіки ми не побачимо. А отже, виконувати зростаючі соціальні зобов’язання перед бюджетниками можна буде лише за рахунок інфляції та девальвації і нових кредитів від МВФ. Крім того, девальвація вигідна валютним спекулянтам, які сьогодні непідконтрольні (або, може, підконтрольні?) владі. МВФ, у свою чергу, потрібні чисті резерви, тобто потрібно, щоб Нацбанк скуповував валюту на ринку, а не стримував курс інтервенціями, покриваючи тимчасові дефіцити. Це обезкровлює економіку. У влади немає розуміння, ні як поліпшити життя простого українця, ні як розвивати власне виробництво. І це сумно.

Але ми продовжимо пропонувати владі наші напрацювання, що базуються на світовому досвіді й серйозній роботі багатьох експертів. Ми зобов’язані крок за кроком змінювати нашу країну на краще", - пише Володимир Коротко у статті "Фінансовий "шторм": що було й що буде?" в газеті "День".

 

Источник новости: NEWSru.ua

Лента новостей

Оставить комментарий

comments powered by Disqus