Не про мову

03.11.2016 12:00

Не про мову

Істерія навколо мовних квот виглядає механістичною, трохи скучною і абсолютно передбачуваною. Але вона не про мову.

Олена Стяжкіна

Істерія навколо мовних квот виглядає механістичною, трохи скучною і абсолютно передбачуваною. Але вона не про мову.

Істерія навколо законопроекту, яким передбачається встановити для загальнонаціональних телерадіоорганізацій квоту в 75% для контенту українською мовою, виглядає, скоріше, механістичною, трохи скучною і абсолютно передбачуваною. Й гравці в цій п’єсі явно не з топ-десятки, і слова – засмоктані, і аргументи із стійким запахом нафталіну. Мовляв, "дискримінація", "не європейські практики", "якісного українського контенту не вистачає". З нового, щоправда, "піду я від вас" у виконанні чергового російського ведучого, ніби ліберала, але такого ліберала, як вони всі. Та ще волання однієї музикантки про те, що завтра (чи то одразу після імплементації закону) вершники Апокаліпсису відберуть у неї програму на радіо. Чи підключився до цього дуету старина Азаров, поки що не відомо. Але він би точно додав барв у цей нецікавий і не смішний спектакль.

"Ущємлєніє язика", "заборона преси", "напад на свободу слова" - старовинні забави політичного поля України. Зазвичай вони виникали напередодні свята виборів – і президентських, і депутатських – і давали змогу без жодного капіталовкладення збуджувати електорат до дії (чи протидії). На сьогодні "ущємльонний язик" є вже добре "захищеним" московськими системами залпового вогню та регулярною російською армією, яка третій рік вбиває, краде і вивозить награбоване у Московію. Щоправда, "захищений" він тільки на окупованих територіях, тому трюк із воланням про утиски особливого збудження серед пересічних українців, у тому числі і російськомовних, не викликає. Бо трагічним досвідом доведено, що воно того не варте.

Однак виконавці кремлівських настанов все одно взялись "працювати над темою". Чому знову про мову – зрозуміло. А от чому саме зараз?

Тут все просто. Саме зараз тому, що календар. Насувається "красний день календаря". За порєбріком – листопад. Це такий сакральний для Федерації місяць, в який вони не можуть не святкувати. Ноги росіян самі просяться на демонстрацію, руки тягнуться до плакатів з прокльонами на адресу американського імперіалізму, обличчя натягає гримасу болю, яку завжди можна видати за вираз повної підтримки курсу партії та уряду. 7 листопада – день більшовицького перевороту - у Московії відзначати трохи лячно. Але щоб листопадні бажання не пішли прахом, вони переназначили свято на 4-те й назвали його "днем народної єдності".

Власне до цього ніби свята й необхідний "подарунок". А оскільки Україна – це найдорожче з того, що у "запорєбріка" колись було, то воно й треба, щоб звідси у Кремль принесли щось "смачненьке", але звичайне і зрозуміле. Щоб і демонстрантам приємно, і Путіну – солодко. "Ущємлєніє язика" і "народні протести проти хунти" з цього приводу – це саме воно. Оскільки росіянам говорити різні слова поки не заборонено, інформація з України має дати їм відчуття вищості. А їх очільнику це дасть можливість насупити очі і пригрозити з трибуни Мавзолею, мовляв, "фашизм не пройде".

Оце, власне, і все. Таке собі святкове замовлення. Очевидно, що грошей на нього дали мало, виконавців обирали поспіхом, толкову істерику розігнати не встигли. Але в скрутні часи фінансової кризи їм багато для щастя не треба. Тим більше, що для посилення інформаційного ефекту вони радо придумають і скоштують щось фантазійне. Після "розп’ятого хлопчика" в цьому сенсі за росіян можна не хвилюватись.

Тож, спокійно залишаємо мовну дискусію, підігріту Кремлем, на маргінесах свідомості, даємо клоунам висловитись, не хвилюємось і ретельно робимо своє. А зі свого у нас мовний диктант, що він призначений на 9 листопада. І от ця дата і ця дія є насправді важливими для всіх громадян України, що мають вдосконалювати свої знання державної мови.

 

Источник новости: NEWSru.ua

Лента новостей

Оставить комментарий

comments powered by Disqus