Обережно: новини з-за "порєбріку"

26.10.2016 12:00

Обережно: новини з-за "порєбріку"

Третій рік війни, а все збуджуємось та намагаємось проаналізувати і зрозуміти якісь "сигнали" і "мотиви" звідти.

Олена Стяжкіна

Третій рік війни, а все збуджуємось та намагаємось проаналізувати і зрозуміти якісь "сигнали" і "мотиви" звідти.

В останні дні в українському інформаційному простору з’явилось багато новин, пов’язаних із "запорєбріковою" цивілізацію. Тут і зламана пошта Суркова, що він вважається "архітектором руської весни", і висунення на Шевченківську премію одного російського письменника, і візит до Києва – іншого, плюс скандальна любов до тварин, якою ніби відмітився відомий колись артист, а нині – алкоголік… І це тільки те, що зверху, в такому собі топі обговорень.

Третій рік війни, а все збуджуємось та намагаємось проаналізувати і зрозуміти якісь "сигнали" і "мотиви" звідти. Між тим, вже давно прийшла пора ставитися до всього цього сміття спокійно (якщо вийде) і функціонально.

Зламана електронна скриня Суркова із документами, що засвідчують кремлівське диригування всіма процесами на окупованих територіях – це справа СБУ. Важлива, нелегка, бо що там фейк, а що – першоджерело, які там прізвища реальні, а які вписані для формування внутрішньоукраїнських чвар аж до повної політичної дестабілізації – це, без перебільшення, питання національної безпеки. Гігантський обсяг інформації, в якому може бути все – й "зрада", й "перемога", й розчарування, й біль, й захват від якості роботи "хактивістів". А з цим всім – й височенна напруга інформаційного поля, й неабияке підвищення рівня недовіри всіх до всіх, ну і тривалий – адже текстів у скрині багато – скандал.

Однак чи варто впадати в очікуваний Кремлем скандал? Чи, може, краще контролювати владу і вимагати публічних звітів щодо ходу справи від відповідного органу? Адже зрештою, цікаві не мотиви "зливу"-"зламу"-"появи документів", а наслідки у вигляді кримінального впровадження щодо можливих фігурантів справи. Цікаво, наприклад, чи достатньо буде доказової бази про посягання на територіальну цілісність України та організацію мережі "шпіонів" для того, щоб підключити до розгляду міжнародну спільноту, а з тим – й судити фігурантів не тільки у Києві, але і у Гаазі? Цікаво й корисно, наприклад, й те, чи зможе Служба Безпеки встановити такий постійний канал інформації із суспільством, щоб люди відчули і свою захищеність, і свою причетність до розв’язання питань інформаційної війни.

Чи от із письменниками-лібералами – варто спробувати менше емоцій, а більше – інтересів держави. Якщо твір росіянина вже висунутий на Державну Шевченківську премію, то це справа професійної здатності власне Шевченківського комітету. Бо набагато важливіше сьогодні розуміти якість "своїх". Якість їх роботи, їх чесність, сміливість, готовність відстоювати світоглядні засади тощо.

Ну і свою якість зрозуміти важливо. Чи впадаємо ми у дитячий захват, коли чуємо (читаємо) фразу відомого російського белетриста: "Як можна воювати з Україною?". Чи вже навчились розуміти, що коли мама каже дитині: "Кузя, дівчаток бити не можна", то вона, мама, автоматично дозволяє Кузі бити всіх решта – хлопчиків, старих, навіть жінок? Бо жінки – вже не дівчата. Отже, чи вже навчились ми самі, своїм ухом чути, як кривавий імперський дискурс ховається у ніби лагідних та винуватих обіймах? Чи готові почути про "кузю", якому на сьогодні, може, й не з Україною, але – в принципі – воювати можна? Чи готові ми самі розрізняти біле й чорне? Чи навчились хоч трошечки бачити, в чому полягають наші національні інтереси і яку велику дистанцію нам всім слід тримати від тих, кому воювати в принципі – можна?

 

Источник новости: NEWSru.ua

Лента новостей

Оставить комментарий

comments powered by Disqus