Плутоній та його уявні вороги

04.10.2016 12:00

Плутоній та його уявні вороги

Тренування росіян у бомбосховищах вплинуть на психіку виборців навіть краще, ніж вибухи у житлових будинках, з якими Путін вперше прийшов до влади.

Олена Стяжкіна

Тренування росіян у бомбосховищах вплинуть на психіку виборців навіть краще, ніж вибухи у житлових будинках, з якими Путін вперше прийшов до влади. Очільник Федерації Путін заявив, що Москва призупиняє угоду, підписану зі Сполученими Штатами у 2000 році, яка передбачала утилізацію надлишкового збройового плутонію в Росії та США за допомогою виробництва з нього змішаного оксидного палива, переведення на форми, непридатні для створення озброєння, а також поховання.

Кремль проголосив США винними у нездатності виконувати свої міжнародні зобов’язання та пообіцяв повернутися до виконання угоди у разі, якщо США скасує "акт Магнітського" й спрямовані проти Федерації положення закону США 2014 року про підтримку свободи України, скасує всі санкції щодо Росії, а також компенсує Росії втрати від цих санкцій, включаючи "втрати від запровадження вимушених контрсанкцій щодо Сполучених Штатів Америки". Ще однією умовою відновлення дії угоди щодо плутонію зазначено "скорочення військової інфраструктури і чисельності військ США на території країн НАТО, що вступили до Альянсу після 2000 року".

Такий собі ультиматум. Ядерний, як і очікувалось. І жалюгідний. Бо санкції тиснуть, якби не сміялися з цього приводу "Іскандери" та кремлівські пропагандисти. Тиснуть, а з тим рівень життя, тієї омріяної росіянами "стабільності", за яку вони були готові платити згодою на участь у всіх злочинах Кремля, невпинно знижується. І приховати це можна тільки переконливим і масштабним образом "ворогів".

Власне, перша аудиторія цього "ультиматуму" - внутрішня. Бо в ньому, як у радянській газеті "Правда", чітко промальовані головні причини всіх бід Федерації і головні її страхи: санкції, Україна, НАТО і "мати" їхня – Сполучені Штати Америки.

При чому, згідно із логікою путінського указу, США "почали першими", напали, можна сказати, без оголошення війни. Для російських тубільців ці всі жалюгідні погрози будуть потрактовані як акт захисту національних інтересів Федерації. Образ ворога, що підступно поїв усі продукти та висадив десанти НАТО скрізь, де путінські друзі не встигли побудувати палаци чи розпочати війну, буде працювати у звичному режимі зрозумілої пояснювальної схеми. Когнітивного дисонансу й запитань на кшталт: "Ой, а ви ж казали, що санкції тільки на користь?" не буде. Бо для таких запитань і дисонансів потрібне критичне мислення. А його там, м’яко кажучи, бракує. В принципі, з цим "ультиматумом" Путін чи його призначенець може сміливо йти на дострокові вибори президента, бо "захист країни від США" продасться набагато краще, ніж боротьба із чеченськими терористами. А тренування росіян у бомбосховищах вплинуть на психіку виборців навіть краще, ніж вибухи у житлових будинках, з якими Путін вперше прийшов до влади.

Однак у проголошенні вимог до США є і зовнішня аудиторія. З урахуванням того факту, що останній товар Кремля – це акцентована непередбачуваність та нездатність домовлятися, вимоги до США, доведені до високого градусу божевілля, не є дурістю чи справжньою шизофренією. А от удаваною, такою, що її навмисне розігрують та посилюють, є. "Хворий на голову" - це дуже прагматична й дуже козирна позиція. Її можна "продати" через своїх лобістів у Європі, які пропонуватимуть європейській еліті діяти обережно, йти на всі можливі поступки, бо ж у кремлівського лідера "може зірвати дах, США – далеко, а ми тут… І ядерна зброя – близько". Інша річ, кому потрібний такий партнер, який збудував Північну Корею на кордоні із Європою й вдає, що готовий до організації масового самогубства, якщо щось піде не за його забаганками… Тим більше, що російська "призупинка" дозволить країнам Великої Сімки зекономити приблизно 1 млрд доларів, яких Федерація вимагала на утилізацію плутонію.

США ж, судячи із заяви офіційного представника Білого дому Джоша Ернеста, зберігають спокій: "США та Росія досягли домовленостей у минулому десятилітті, вони були у дії впродовж п’яти років. Я не впевнений, що наша мета – проведення нових переговорів про те, про що ми вже (раніше) домовились".

Отож не втрачаймо спокою і ми. Ну і кулемет, звісно, чистьмо. Все, як завжди.

 

Источник новости: NEWSru.ua

Лента новостей

Оставить комментарий

comments powered by Disqus