Сімейні цінності та їх носії

01.11.2016 14:00

Сімейні цінності та їх носії

Освіта потребує такого ж самого пильного суспільного інтересу і громадського лобіювання, як і реформа судової, правоохоронної, податкової систем.

Олена Стяжкіна

Освіта потребує такого ж самого пильного суспільного інтересу і громадського лобіювання, як і реформа судової, правоохоронної, податкової систем.

Міністерство освіти і науки України скасувало дозвіл на використання посібника "Сімейні цінності", що він на минулому тижні розважав, аж до сліз, користувачів соціальних мереж та інших небайдужих громадян. У тих "сімейних цінностях" було все – і вірші Едуарда Асадова, і оприлюднення "суто чоловічих якостей" (сорок сім позицій, логічність та фізична сила увійшли), і "принижені жінки, що революційним шляхом домоглися рівності, в результаті чого втратили лагідність і жіночність", й багато всього іншого – такого ж смачного і "скрєпного", що воно здавалося неможливим у країні, яка відстоює право кожної людини не жити у кам’яному віці.

Однак в цих сумно уславлених "сімейних цінностях" найбільш небезпечним була і є не дурня, що прописана на сторінках посібника. Бо розповсюдження дурні, як показала практика дій МОНу, можна зупинити ще на підступах до школи, а з тим убезпечити дітей від перетворення на "справжніх жінок, які ніколи не сперечаються, не доводять, не намагаються керувати ситуацією" та справжніх чоловіків, які "стверджують реальну соціальну дійсність". Небезпека полягає у тому, що факультатив "Сімейні цінності" ледь не з’явився у середніх навчальних закладах завдяки діяльності Верховної Ради України, що вона за результатами парламентських слухань, ухвалила відповідну Постанову.

Ще раз – депутати Верховної Ради, прислуговуючись своїми ціннісними орієнтаціями, світоглядом та принципами життя, ухвалили Постанову, спрямовану на формування генерації українців, які чомусь мають не просто вивчити "Домострой", але й спробувати жити відповідно до цих настанов у двадцять першому столітті.

Тепер, коли всі ці люди заповнили декларації , стало зрозуміло, що для народних обранців (й, на жаль, для тих, хто їх обрав) Середні віки – найбільш зручний та зрозумілий соціальний час. Депутати, як колись хрестоносці, живуть для того, щоб отримати святі мощі, яйця Фаберже, власні церкви, ікони, стародруки і гроші, що їх можна та слід закопувати у землю у вигляді скарбів чи ховати під матрацом на випадок необхідності швидко втекти від розгніваного сюзерена. Готівка, золото, діаманти, стайні, земельні наділи, замки й майже жодного уявлення про те, як працюють гроші у сучасному світі. Жодного уявлення не те, що про технологічні інвестиції, навіть про Маркса, про його класичну формулу "товар-гроші-товар" - геть нічого. Такий собі дивовижний generation gap – розрив поколінь – де представники законодавчої влади вважають банки бісовщиною і все ще чекають на Колумба, який би відкрив їм короткий шлях до Індії. Але все ще не для торгівлі, а просто для грабунку. І можна було махнути на них рукою, бо архаїчні люди у цивілізованому демократичному світі мають право на існування. Та й у якості антропологічних досліджень вони дуже цікаві.

Однак проблема полягає у тому, що цей "привіт з минулого" намагається перетворити на архаїчний витвір не тільки власне життя, але й якомога сильніше законсервувати все, що має шанс на майбутнє. Саме тому так важко проходять у Верховній Раді всі ідеї, що вони пов’язані із модерновим світом. І так легко ті, що повертають суспільство до "сімейних цінностей" найпримітивнішого штибу, де складання сімейного бюджету починається із кроку "принести і скласти всі прибутки в одне місце". В одне місце, яким напевно являється "підматрац"…

Тож, треба пильнувати. Освіта, до якої можуть дотягнутися законодавчі ініціативи верховних дикунів, під загрозою. й тому потребує постійного суспільного моніторингу й захисту. Вона потребує такого ж самого пильного суспільного інтересу і громадського лобіювання, як і реформа судової, правоохоронної, податкової систем. Якщо нам вдасться замість "сімейних цінностей" запровадити у школі "курс критичного мислення" та інші корисні та прагматичні речі, то будемо мати принаймні надію, що через десять-двадцять років середньовічне мислення під куполом Верховної Ради трошки розбавиться індустріальним та постіндустріальним світобаченням.

 

Источник новости: NEWSru.ua

Лента новостей

Оставить комментарий

comments powered by Disqus