Вагомі обставини

08.02.2017 18:00

Вагомі обставини

Важливо не плутати пропозиції від СРСР щодо об'єднання Німеччини зразка 60-х років та кінця 80-х.

Лариса Волошина

Важливо не плутати пропозиції від СРСР щодо об'єднання Німеччини зразка 60-х років та кінця 80-х.

Інтерв’ю посла Федеративної Республіки Німеччина Ернста Райхеля стало причиною гучного дипломатичного скандалу. Відповідаючи на запитання журналістів, посол заявив, що вибори на Донбасі можна було б провести і за присутності російських військ. "Без сумніву, це досить складно собі уявити – проведення місцевих виборів без забезпечення безпеки. Але я впевнений, що це не є чимось неможливим. Все буде залежати від обставин. Можу навести історичний приклад. Останні парламентські вибори в НДР, які мали б замінити комуністичний режим, відбулися в присутності Західної групи військ за наявності чинного тоді комуністичного режиму. Ці вибори привели до його зміни", - сказав посол. Далі він зауважив, що прямих аналогій проводити не варто, адже все буде залежати від обставин.

Ця заява німецького посла викликала обурення в українському суспільстві. Тут мені б хотілося заступитися за посла Німеччини. Пан Ернст Райхель не сказав нічого, чого б ми вже не чули від інших представників міжнародної бюрократії. Росія досі заперечує свою причетність до подій на Донбасі. Світові лідери час від часу теж воліють заплющувати очі на переконливі докази іноземної окупації на сході України. Вибори, амністія, зміни до Конституції, федеративний устрій України. Все це вже неодноразово проговорювалося нашими західними партнерами в унісон з Кремлем. Але раніше, коли російські "пропозиції" ставали предметом тиску на українську владу, країна-окупант щоразу маркувалася як країна-посередник, у якої є своє бачення розвитку "російськомовної" частини України. Зараз же порівняння окупованого Донбасу з НДР ясно вказує на визнання наявності іноземної окупації як основного чинника конфлікту на сході України.

Польський поет Чеслав Мілош, згадуючи процес окупації Радянським Союзом Східної Європи, говорив про елемент наївності, який простежувався в установках Заходу щодо планів сталінського режиму. Він згадував, як президент США Франклін Рузвельт закликав главу польського уряду у вигнанні Станіслава Миколайчика в 1944 році не перейматися: "Сталін зовсім не збирається відібрати у Польщі свободу. Він не посміє зробити це, оскільки знає, що вас твердо підтримує уряд Сполучених Штатів". Приблизно через рік після цього США і Великобританія мовчки спостерігали, як під дулами радянських військ у країнах Східної Європи проходять "вільні вибори". Коли радянські війська входили до Східної Європи, першим, що робила радянська військова адміністрація, було взяття під контроль преси, радіо, громадських організацій та призначення "народних представників", узгоджених з Москвою. А потім проходили вибори. Процедура голосування в даному випадку мала номінальний характер. Вибори та всенародне голосування неодноразово використовувалися представниками НКВС як легалізація окупації. Те ж саме намагається зробити Росія, змушуючи Україну до виборів під контролем "заблукалих відпускників".

Насправді в інтерв'ю посла є дуже важливий для України момент - згадка про німецький досвід поєднання двох Німеччин. Не найгірше в нашому випадку порівняння. Адже мова йде саме про іноземну окупацію, а не громадянський конфлікт. Але тут є один дуже важливий нюанс, про який в інтерв'ю посла не згадується. Вибори в НДР, які поклали край радянському пануванню, пройшли в березні 1990 року. Присутність російських військ, як і комуністичної партії, в той момент були вже несуттєвими. Багаторічний керівник НДР Ерік Хонеккер добровільно відмовився від влади, Берлінська стіна впала, громадяни обох частин Німеччини вільно переходили колишню лінію розмежування. Але не це головне. Перший крок до падіння радянського панування і об'єднання двох Німеччин був зроблений в жовтні 1988 року. За два роки до виборів, про які згадує посол Райхель.

Тоді в Москву приїхав з візитом канцлер ФРН Гельмут Коль. Ще до цього візиту генеральний секретар ЦК КПРС, голова Президії Верховної Ради СРСР Михайло Горбачов написав йому листа, в якому вперше з'явилися слова про необхідність відкриття "нової глави" у відносинах між двома країнами. Це саме Радянський Союз був ініціатором звільнення окупованої частини Німеччини. В 60-х роках за канцлера ФРН Людвіга Ерхарда були спроби домовитися про деокупацію Східної Німеччини. Тоді Радянський Союз висунув ФРН умову: заплатити за східну частину 124 млрд марок "компенсації". Потім сума зменшилася до 100 млрд. Об'єднана Німеччина мала отримати нейтральний статус на кшталт Австрії. Західна Німеччина не погодилася пристати на шантаж з боку СРСР, чудово усвідомлюючи, що об'єднання на умовах окупанта є національним самогубством.

Наприкінці 80-х розмови про деокупацію Східної Німеччини поновилися. За ініціативи Радянського Союзу. Але умови, які висував СРСР, дещо змінилися. Згадуючи ті події, колишній Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР у ФРН Валентин Фалін розповідав, як казав тоді Горбачову: "У нас є всі можливості, щоб домогтися для Німеччини статусу без'ядерної території і не допустити розширення НАТО на схід. За опитуваннями, 74% населення нас підтримає". Горбачов йому відповів: "Боюся, поїзд вже пішов". А далі, згадує Фалін, Горбачов попросив у глави ФРН: "Дайте нам 4,5 млрд марок нагодувати людей". "І все. Навіть не списав борги Радянського Союзу перед обома Німеччинами. Хоча саме лише наше майно в НДР коштувало під трильйон!" - обурювався колишній повноважний посол.

Що стало причиною таких змін? Як і говорив в своєму інтерв'ю посол Німеччини Райхель – обставини. В 60-х і наприкінці 80-х вони були геть різними. Радянський Союз через санкції за війну в Афганістані збіднів так, що наступнику "кремлівських безумців" Михайлу Горбачову конче були потрібні гроші. Як він і сказав, "нагодувати населення". Від стабільності всередині Радянської країни залежала безпека й існування кремлівської влади. В той момент Москві вже було байдуже до всіх імітаційних "незалежних" країн Варшавського блоку та інших псевдокомуністичних режимів, які вона наплодила по всьому світу. Це і є ті обставини, до яких ми маємо привести оскаженілу Російську Федерацію. Режим Путіна має впасти, а його наступники – почати опікуватися власним населенням. А це означає – звільняти окуповані території для того, щоб нагодувати росіян.

Чи це мав на увазі пан німецький посол, порівнюючи вибори в присутності іноземного контингенту на Донбасі і в НДР? Боюсь, що ми так і не почуємо роз'яснень. Але не це головне. Коли план відновлення територіальної цілісності України порівнюють з хорватським або боснійським варіантом, або навіть, як останнім часом – з карабаським чи придністровським - промовці мають на увазі різноманітні способи врегулювання внутрішніх конфліктів. Саме досвід об'єднання двох Німеччин, де існування паралельної країни було обумовлене тільки іноземною окупацією – це і є найприйнятніший для України варіант. Єдине, що важливо, – не плутати мирні пропозиції від СРСР зразка 60-х років і кінця 80-х. Обставини різні. Те, про що тепер мають піклуватись і міжнародні лідери, й українська влада – це саме обставини. Аякже! Куди ж без них?

 

Источник новости: NEWSru.ua

Лента новостей

Оставить комментарий

comments powered by Disqus