InoPressa. В Узбекистані настало майбутнє?
02.09.2016 15:00
Раніше на запитання, коли щось зміниться в їхній країні, жителі Узбекистану відповідали: "Коли Карімова не стане". Цей день, якого і чекали, і боялися, можливо, настав, пишуть ЗМІ. Всі очевидні наступники належать до політичної еліти країни і ледве чи щось змінять, хоча зміни гостро необхідні режиму, який загруз у корупції і топче права людини.
Раніше на запитання, коли щось зміниться в їхній країні, жителі Узбекистану відповідали: "Коли Карімова не стане". Цей день, якого і чекали, і боялися, можливо, настав, пишуть ЗМІ. Всі очевидні наступники належать до політичної еліти країни і ледве чи щось змінять, хоча зміни гостро необхідні режиму, який загруз у корупції і топче права людини.
"Живий чи мертвий президент Узбекистану Іслам Карімов? Загадка не прояснюється вже кілька днів", - писала вчора The Guardian у редакційній статті.
Автори статті зауважують: "Якщо преса ненавидить інформаційний вакуум, то диктатури його обожнюють". За легендою, коли перший імператор Китаю Цинь Шихуанді помер у подорожі, прем'єр-міністр і старший євнух хитрістю приховували його смерть, щоб не допустити бунту і звести на трон зручного для них наступника. Щоб приховати сморід, вони додали в імператорську процесію вози з гнилою рибою.
"Можливо, сьогодні в Узбекистані діють ті ж самі міркування", - пише газета.
The Guardian називає Узбекистан "потайною й авторитарною державою" і не бачить провісників того, що зі зміною влади життя простих людей там покращиться.
У минулому бувало, що демократично обрані лідери (наприклад, Рузвельт і Черчилль) приховували серйозні проблеми зі здоров'ям. Але одна річ - прикрасити правду, а інша - стерти відмінності між життям і смертю. Друге можливе (і необхідне) тільки в закритих авторитарних системах. "Все має бути вирішено, перш ніж смерть дозволять побачити народу: раптом у нього з'явиться спокуса вимагати хоч якогось права голосу", - пояснює видання.
Алішер Ільхамов, співробітник Євразійської програми Open Society Foundations, в іншому матеріалі The Guardian пише: "Поки що громадяни Узбекистану залишаються в невіданні з приводу здоров'я свого лідера і того, хто може прийти йому на зміну. У разі втрати Карімовим працездатності його повноваження повинні перейти до сенату країни, але парламент ще не скликано".
У короткочасній перспективі керівництво Узбекистаном може бути передано спікеру сенату - колишньому міністру юстиції Нігматиллі Юлдашеву. У довготривалій перспективі наступниками можуть стати глава узбецьких спецслужб Рустам Іноятов, прем'єр-міністр країни Шавкат Мірзіяєв або заступник прем'єр-міністра Рустам Азімов. Рішення про наступника, ймовірно, буде ухвалювати глава адміністрації Карімова Зелімхан Хайдаров. Всі названі особи належать до політичної еліти країни і ледве чи щось змінять, йдеться в статті.
Однак зміни - саме те, що необхідно Узбекистану. Він постійно опиняється на самому дні світових рейтингів, що стосуються корупції. Тісно пов'язані з корупцією порушення прав людини, пише автор.
Громадяни країни навряд чи зможуть вплинути на процес вибору наступника Карімова, але світова увага до його стану "має послужити нагадуванням про відсутність у них свободи, що посилюється нестримною корупцією у серці правлячого режиму", підсумовує Ільхамов.
"1 вересня в Узбекистані відзначили 25-річчя незалежності країни, і це були перші загальнонаціональні урочистості, які пройшли за відсутності президента Карімова", - пише кореспондентка The New York Times Сара Кендзьор. За кілька днів до цього узбецький уряд повідомив, що 78-річний Карімов переніс тяжкий крововилив у мозок.
"Узбекистан стоїть на порозі змін", - вважає автор статті. Ця держава була створена здебільшого навколо культу Карімова. Потайний і недовірливий, він так і не назвав свого наступника.
"Під його керівництвом російську мову і нав'язаний ззовні атеїзм замінили узбецькою мовою і жорсткою, контрольованою державою версією ісламу", - йдеться в статті. Статуї Маркса замінили статуями Тамерлана, а новий девіз - "Узбекистан - майбутня велика держава" - висів усюди поруч з портретами Карімова.
"Але справжня небезпека полягала з його жорстокому придушенні незалежної думки", - вважає журналістка. Навесні 2005 року уряд розстріляв сотні протестувальників у місті Андижані, нагадує вона.
"Узбекистан відкинув радянську доктрину, але радянська практика стеження і показових процесів збереглася. В Узбекистані кинули за ґрати більше політичних в'язнів, ніж у всіх інших колишніх радянських республіках разом узятих", - йдеться в статті.
Раніше на запитання, коли щось зміниться в їхній країні, узбеки відповідали: "Коли Карімова не стане".
"Цей день, якого і чекали, і боялися, можливо, настав. Чим стане Узбекистан без Іслама Карімова? Вперше в історії незалежного Узбекистану настало майбутнє", - пише Кендзьор.
У п'ятницю вранці з урядових джерел стало відомо, що Карімов перебуває в "критичному стані", пише оглядач Der StandardАндре Баллен.
Аж до свого 78-річчя Карімов тримав під контролем усю владу в країні. У зовнішній політиці він намагався дотримуватися нейтралітету між такими державами, як Росія, Китай і США - час від часу зближуючись то з Москвою, то з Пекіном, а то і з Вашингтоном.
"Але, на відміну від свого азербайджанського колеги Гейдара Алієва, який заповідав владу синові, або президента Росії Бориса Єльцина, який передав Кремль Володимиру Путіну, Карімов спадкоємця не призначив", - пише автор.
Як фаворит на президентський пост претендує, на думку головного редактора агентства "Фергана" Данила Кислова і експерта з питань Центральної Азії Аркадія Дубнова, прем'єр-міністр Шавкат Мірзіяєв. "Він обіймає свій пост вже 15 років, близький до родини Карімова і впливового глави СНБ Рустама Іноятова", - обґрунтовує свій прогноз Кислов. За словами Дубнова, 59-річний Мірзіяєв візьме курс на зближення з Москвою. Це, втім, автоматично не означатиме приєднання Узбекистану до таких економічних і військових союзів, як ЄАЕС або ОДКБ.
Як політична опозиція, котра виїхала з країни, так й ісламісти, що перебувають у підпіллі, скористаються неспокійним перехідним періодом у пропагандистських цілях, переконаний Кислов. Однак політичних шансів опозиція практично не має, вважає він. За Мірзіяєва не варто чекати змін у напрямі демократії, але військової операції радикалів з Афганістану або громадянської війни також не очікується.
"Не дай бог, казахський або узбецький сценарій передачі влади піде шляхом дестабілізації обстановки. Це утворює гігантську чорну діру, яка поглине не тільки Центральну Азію, а й зачепить Росію і Китай", - вважає казахстанський політолог Досим Сатпаєв.
Переклад Inopressa.ru
Источник новости: NEWSru.ua
Лента новостей
-
У Києві пройшов футбольний фестиваль для дітей, а в Одесі - відновили згорілий Музей футболу
У Києві на НСК "Олімпійський" відбувся футбольний фестиваль для дітей. У фестивалі взяли участь ле…
-
Співзасновник Facebook пожертвував 20 млн дол. на кампанію Клінтон
Один зі співзасновників соціальної мережі Facebook Дастін Московіц вирішив пожертвувати 20 млн дол.…
-
У МЗС озвучили умови, за яких можливе проведення виборів до Держдуми на території України
У МЗС України назвали умови, за яких можливе проведення виборів в Держдуму на території України. Про…
-
Від авіаударів по сирійському Ідлібу загинули щонайменше 30 людей
У результаті серії авіаударів по місту Ідліб в Сирії загинули щонайменше 30 осіб, десятки отримали п…