21 березня. Огляд преси. "Мінськ" і "Женева": які ініціативи потрібні Україні

Україна продовжує активно просувати ідею створення переговорного формату "Женева+" з деокупації Криму. Однак, як зазначають експерти, найближчим часом навряд чи варто очікувати якихось реальних зрушень в цьому питанні, але така ініціатива зміцнює переговорні позиції України в інших форматах.

17 березня у вашингтонському аналітичному центрі Atlantic Council експерти обговорювали нинішній стан Мінських домовленостей і перспективи їх виконання, а також альтернативи.

У дискусії брали участь міжнародний експерт з питань економік Росії, України і країн колишнього Радянського Союзу Андерс Аслунд, колишні посли США в Україні Стівен Пайфер і Джон Гербст, екс-заступник помічника міністра оборони США з питань Росії, України та регіону Чорного моря Евелін Фаркас, заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко, голова Комітету ВР з питань прав людини Григорій Немиря, а також експерт Інституту політичного і військового аналізу Сергій Маркедонов, російський економіст і експерт Атлантичної Ради Владислав Іноземцев, спецпосланець в Україні і голова групи з питань України Міністерства закордонних справ Німеччини Йоганнес Регенбрехт та інші.

На думку Аслунда, стратегія Росії, принаймні економічно, щодо України ділиться на два періоди. Перший - до жовтня 2015 року. Вона полягала в позиції "створити хаос, але ми не там і нічого не робимо", і при цьому спостерігати за тим, як власне українські сили внутрішньою боротьбою виснажують країну. Також на руку Росії грає те, що втрата промисловості окупованих частин ОРДІЛО становить основну частину зниження ВВП України за останні два роки. Крім того, знищено значну частину інфраструктури, яка забезпечувала доставку вугілля з областей до решти України, що суттєво підірвало можливості самозабезпечення цієї території. Після жовтня 2015 року сталася зміна: відповідальність за регіон у Кремлі перейшла від АП до заступника глави уряду РФ Дмитра Козака, який відомий тим, що відповідає за заморожені конфлікти в Придністров'ї, Осетії й Абхазії. Росія почала платити в ОРДІЛО пенсії і виплати бюджетникам (з 1 листопада), зараз це повністю рублева економіка.

Тим часом у регіоні дозволено працювати українським приватним компаніям, в тому числі підприємствам Ахметова, де досі працюють тисячі працівників, яким платять зарплати через українські банки і чия потужність на початку конфлікту впала до 30%, а тепер збільшилася до 50%. Виходячи з цього, Аслунд передбачає, що тепер Росія бачить реальну перспективу гуманітарної катастрофи в Донбасі і не хоче її допустити, або, якщо точніше, відтягує її, можливо, до потрібного моменту, коли зможе нею скористатися проти України. Інший варіант - що передача відповідальності за регіон Козаку означає його перетворення в перспективі на заморожений конфлікт.

У відповідь на запитання про те, що може спонукати Росію вийти з Донбасу, Аслунд наводить дві причини: утримання регіону коштує Кремлеві дорого і санкції проти Росії прив'язані власне до російської агресії там. Крім того, Кремль усвідомлює, яким токсичним і дестабілізівним фактором буде віддати ОРДІЛО Україні в нинішньому стані самого регіону і країни в цілому.

Іншим фокусом обговорення став порядок виконання сторонами Мінських домовленостей, а точніше - чи слід України проводити конституційні зміни і демонструвати прогрес у проведенні виборів в ОРДІЛО до забезпечення там належного рівня безпеки. Це питання обговорювалося зокрема в світлі заяви Вікторії Нуланд на засіданні Комітету із зовнішніх відносин Сенату США, присвяченому Україні, про те, що Росії і її маріонеткам не слід очікувати від українського парламенту голосування за зміни до Конституції до повного виконання безпеки вимог Мінська.

За словами Вадима Пристайка, безпека має бути у реалізації мінського процесу на першому місці. Адже те, що спочатку самі угоди були неідеальними (зокрема, чітко не прописаний порядок виконання пунктів), потім - перемир'я і відведення озброєнь, тож тепер варто так само очікувати "неідеальності" виборів? Адже такі фейкові вибори будуть нагадувати кримський "референдум", де відомо хто буде обраний і неможливо перевірити, скільки людей за кого реально проголосували. Натомість необхідно працювати над базовими речима: перестати убивати одне одного. Далі - поліцейська місія, і виконання Мінська крок за кроком. І доки безпекові умови Мінська не будуть виконані, за інші кроки братися не слід, адже це означатиме створення і легітимізацію нової реальності в ОРДІЛО, а не виправлення "уже й так поганої" нинішньої. На думку Фаркас, США слід переконати ЄС стояти на боці України у принципі "спочатку безпека" стосовно мінського процесу.

Однак, за словами деяких західних експертів, Україна все ж слід намагатися реалізувати посильний прогрес, зокрема в змінах до Конституції і законодавстві про вибори в ОРДІЛО, який дасть їй і західним партнерам аргументи для переваги над позицією Росії, зокрема у тиску щодо продовження санкцій. Наприклад, спецпосланець МЗС Німеччини до України Регенбрехт сказав, що у Німеччині та Франції розуміють, наскільки пріоритетним є питання безпеки у ОРДІЛО, перш ніж будуть якісь розмови про зміни до Конституції та власне проведення виборів, аби вони не стали фейком. Крім того, є дискусія стосовно порядку виконання Мінська, особливо відколи Київ почав пропонувати певні ідеї щодо адекватного впорядкування відповідних кроків. Водночас він сказав, що добре було б, аби Україна продемонструвала поступ у питанні законодавства щодо виборів у ОРДІЛО відповідно до українських законів - це дало би сторонам конструктивні аргументи у переговорах з Москвою.

Щодо санкцій, то американські експерти виділили перевагу американських обмежень: вони прив'язуються не до часового проміжку (як європейські, які переглядаються кожних 6 місяців), а до власне виконання Росією умов Мінська. Тому, на їхню думку, ЄС також було б краще сформувати санкції таким чином, аби їх не треба було переглядати кожних 6 місяців і постійно переконувати самих себе у необхідності продовження, а натомість розрахувати їх на довготривалу перспективу. Але з огляду на відсутність консенсусу в ЄС з цього питання, таке рішення дуже малореальне.

Що стосується альтернативи "Мінську", то майже всі експерти висловили думку, що її як такої немає: наразі мінська угода - єдиний погоджений всіма сторонами формат, і не факт, що Росія погодиться на будь-яку іншу, особливо таку, яка б давала більше переваг Києву, пише Анна Корбут у репортажі "Мінські угоди: пріоритет безпеці чи виборам?" у виданні "Тиждень".

Україна продовжує активно просувати ідею створення переговорного формату "Женева+" щодо деокупації Криму. Однак, як зазначають експерти, найближчим часом навряд чи варто очікувати якихось реальних зрушень у цьому питанні, але така ініціатива зміцнює переговорні позиції України в інших форматах.

У п'ятницю, 18 березня, президент Петро Порошенко заявив, що Україна і світове співтовариство продовжать тиск на Росію в питанні деокупації Криму. "Ведуться переговори з деокупації Криму на основі міжнародних форматів, включаючи формат "Женева+". Росія заплатить ціну, яку повинен заплатити агресор", - написав він у себе у Facebook.

На думку експертів, слова Порошенка про "Женева+" не варто сприймати як сигнал про те, що найближчим часом цей переговорний формат може запрацювати. І поки що будь-якої дати запуску цього формату немає, каже експерт з міжнародних відносин Олександр Палій. "Поки що йдуть переговори", - сказав він.

Вперше міжнародні переговори щодо мирного врегулювання конфлікту на сході України пройшли 17 квітня 2014 року саме в Женеві - між Україною, РФ, США і ЄС.

На думку Олександра Палія, позиція Великобританії багато в чому буде залежати від США, а дії Китаю прогнозувати досить складно. "Є країни, які ціннісно підходять до політики, а Китай - дуже утилітарно. Те, що йому вигідно, то він і проголошує. І нам Китай не такий цікавий, оскільки Пекін може почати свої торги з Москвою коштом України", - пояснив експерт.

Ще одна країна, яка може приєднатися до "Женеви+" - це Туреччина, додає професор політології НаУКМА, науковий директор фонду "Демініціативи" Олексій Гарань. "Поїздка до Туреччини Порошенка якраз про це свідчила", - сказав він. І якщо Туреччина фактично дає свою згоду на участь у "Женеві+", в ЄС і США з цим поки що не поспішають.

У лютому Європарламент ухвалив резолюцію, в якій підтримав ініціативу України про створення міжнародного механізму переговорів задля відновлення українського суверенітету над Кримом у форматі "Женева+", який повинен включати безпосередню участь сторони ЄС.

Однак, як зазначає Олександр Палій, резолюція Європарламенту - це ще не рішення ЄС. "Європарламент - це більш консультативний орган, там все вирішує Єврокомісія", - пояснив він. Але з боку Єврокомісії поки що жодних сигналів не надходило.

У Державному департаменті США наразі також утримуються від участі в цій ініціативі України. Днями спікер Держдепу Джошуа Бейкер сказав: "Що стосується "Женеви+", то у мене немає нової інформації. Ця заява, звичайно ж, зрозуміло з української сторони, але я думаю, що США підтримують наявні процеси".

Але не варто робити трагедії з такої позиції західних партнерів, зазначає Олексій Гарань. "Україна тільки два місяці тому почала говорити про "Женеву+". В дипломатії два місяці - це ніщо, коли мова йде про розв'язання подібних проблем. Чотиристоронні переговори щодо Західного Берліна тривали більш як 10 років. І це тільки щоб врегулювати його статус", - пояснив він.

І зараз для Києва важливо якомога частіше піднімати цю тему на міжнародних переговорах, підкреслює Олександр Палій. "Для того щоб ця ініціатива матеріалізувалося, про неї потрібно постійно повторювати на всіляких форумах і зустрічах", - вважає експерт.

Але навіть якщо західні партнери в перспективі, найімовірніше, підтримають ініціативу України, то РФ вже сьогодні заявляє, що ніяких переговорів по Криму вести не буде.

Без участі РФ цей формат неможливий, зауважує Олександр Палій. "Але її позиції поступово слабшають, і зараз Росія набагато слабша, ніж два роки тому", - сказав експерт, зазначивши, що рано чи пізно Москва змушена буде піти на переговори щодо Криму.

Проте необов'язково чекати згоду РФ, щоб запустити "Женеву+", вважає Олексій Гарань. "Можна створити цей формат без Росії і з іншими країнами виробляти механізми впливу на Росію і на ситуацію в Криму. Санкції за Крим зберігаються в будь-якому разі, але ці санкції не дуже сильні, тому потрібно розробляти додаткові механізми. Це в тому числі механізми економічних і торговельних обмежень, а також механізми українських позовів проти РФ у міжнародних судах", - пояснив він.

Але навіть у такому форматі це все ж перспектива не цього року, вважає політолог Вадим Карасьов. "У цьому році все буде зосереджено навколо "Мінська". Захід все-таки чекає зрушень у цьому напрямку. А ось у міру імплементації мінських угод можна буде вирішувати проблему Криму. Це робота не на 2016-й і, можливо, не на 2017 рік, але в будь-якому випадку це демонстрація того, що проблема Криму не повинна виходить за дужки", - сказав він.

При цьому, як вважає Олександр Палій, ініціатива з "Женевою+" вже сьогодні посилює позиції Києва на всіх переговорах щодо відновлення територіальної цілісності і суверенітету України.

"При цьому повернення Криму - це не питання дипломатії, це питання виснаження новітньої Російської імперії", - додав він. Про це пише Денис Скворцов у статті "Коли запрацює "Женева+" і хто приєднатися до формату: думки експертів" в газеті "Сегодня".

Про це не заведено говорити вголос, але в Донецьку йдуть спокійні розмірковування про дрібне підприємництво, нульові ставки оподаткування, про те, що вже майже не катують. І раптом висновок: "Після всього того, що Україна зробила з нами, ми вже навряд чи зможемо жити в її складі". Україна зробила? Ну-ну, пише Яна Мойсеєнкова у виданні "Фокус".

Сьогодні стоїть ось яка задача. Дано: ви не хочете в Україну, але іншого виходу, здається, вам не запропонують. Ми тут теж, знаєте, далеко не в захваті, але іншого виходу щось наразі не видно. Питання: чи можливо з усім цим злетіти? Якесь провокаційне питання. Після всього пережитого примирення буде довгим, попереджуєте ви. І маєте абсолютну рацію. Довгим. Якщо наші покоління, що ховалися з усіх боків барикад, взагалі його побачать.

Але що далі? У чому наша відповідальність сьогодні? Що повинні зробити саме ми, а не тільки Порошенко з Путіним і Меркель з "четвірками" і "сімками"? І ви, і ми - безпосередні учасники страшних подій, за вашими і за нашими спинами стоять наступні покоління. Чого ми для них хочемо? Продовження кровопролиття, маніпуляцій і безперервної помсти? Чи ми все ж можемо поставити крапку в цій страшній війні, припинивши підігравати противнику, знайшовши в собі сили змінити обопільні претензії на здоровий глузд і історичну відповідальність? Наївно? Можливо.

Велика справа часто починається з наївного задуму. Хочеться вірити в цивілізаційний розвиток, в недаремність досвіду, вже оплаченого найвищою ціною, навіть у цей ваш "ген духовності" (що саме по собі звучить дико, бо наявність зайвого гена обумовлює мутацію і в кращому випадку інвалідність). Хочеться вірити в нашу відповідальність. Можливо, відповідальність і є призначення нині живих - собою зупинити брехню і біль заради того, щоб ті, що йдуть за нами, могли жити повноцінно, створюючи й розвиваючи, а не згорали в ненависті, розриваючись між холодильником і телевізором.

У будь-якому випадку нічого цього вже не побачить мій сповнений почуття гумору добрий дитячий друг. Хоч з-під українського прапора на київському кладовищі і не видно щоденної суєти. Цього не побачать і втрачені вами. Чи зможемо ми скласти цей біль, переплавивши його на зрілість, чи так і будемо тонути в пошуках винуватих? Чи навчимося дивитися вперед, а не озиратися назад? Чи усвідомлюємо, що живі живуть для майбутнього, а не для минулого? Поки що немає відповідей. Але вони будуть. Наші загиблі не побачать цього. Але від нашої мудрості, терпимості і адекватності залежить те, що через десять і п'ятдесят років будуть бачити сьогоднішні діти і діти цих дітей. Хоч у яких би країнах ми жили, нам все одно доведеться одне одному пробачити, навіть якщо сьогодні це годі уявити, пише Яна Мойсеєнкова ву статті "Україна живих. Чому треба по краплі видавлювати з себе Путіна" у виданні "Фокус".

 

Источник новости: NEWSru.ua