Вчімося говорити правильно

Україна може дозволити собі не звертати уваги на реакцію Європи і світу щодо виборів у парламент Московії.

Олена Стяжкіна

Україна може дозволити собі не звертати уваги на реакцію Європи і світу щодо виборів у парламент Московії.

На доручення президента Петра Порошенка Міністерство зовнішніх справ України висловило Федерації, як державі-окупанту, рішучий протест у зв’язку із наміром провести вибори на тимчасово окупованих українських територіях. Оскільки цей намір суперечить міжнародному праву і є порушенням Кремлем своїх міжнародних зобов’язань, МЗС України звернулося до Москви із вимогою не проводити виборів у Криму та Севастополі, а також уникнути провокацій на територіях посольств та консульств й "не використовувати ці приміщення в цілях, несумісних з функціями представництва, передбачених законодавством та багатосторонніми та двосторонніми міжнародними договорами, учасницею яких є Росія".

Чи означає, що цей протест буде врахований державою-окупантом, а вибори у Держдуму, що вони заплановані на 18 вересня 2016 року, таки не відбудуться в українському Криму?

Ні, не означає. Ба більше, саме вибори у Держдуму Федерації на території окупованого Криму є одним з багатьох способів легітимізації анексії півострову. Логіка Кремля в цьому питанні є орієнтованою на використання "демократичної слабості" Європейського Союзу. Мовляв, якщо люди проголосували за депутатів й зробили це "добровільно", то тепер ці люди мають своїх представників у парламенті Федерації, отож і мешканці Криму тепер, після виборів, представлені у Держдумі як повноцінні громадяни Московії, а з тим, ніби, й сам Крим знову "проголосував" за продовження реалізації проекту "Кримнаш".

Вибори в окупованому Криму будуть жорстким та неприємним тестом для європейської демократії. Бо, з одного боку, визнаючи анексію Криму Федерацією порушенням всіх міжнародних норм, Європа має стати на бік України та вимагати від Кремля не чіпати своїми брудними іграми у вибори окупованих територій. Якщо ж Федерація наплює на цю вимогу (а вона наплює), Європа й цивілізований світ мають не визнавати результатів виборів у Держдуму як таких.

З другого боку, "демократична слабкість", схильність вбачати у російських виборах натяк на належність до цивілізації й потенційну готовність стати на шлях виправлення, буде змушувати європейських політиків шукати та, на жаль, знаходити для себе пояснення, чому їм слід таки визнавати ці ганебні вибори та підтримувати на відповідних рівнях відносини з новим складом парламенту Федерації. Того самого парламенту, в якому будуть засідати так звані "депутати" від окупованого Криму.

В цій ситуації можна, звісно, розраховувати на диво. На те, що 19 вересня європейські політики прокинуться та відчують у собі силу вікінгів, готів, лангобардів, кров лицарів короля Артура та міць ловців на чашу Грааля, а з тим пошлють Орду під три чорти: й Орду, й її псевдодуму, й гібридні викрутаси ординського полковника. Піввідсотка ймовірності на такий розвиток подій є. Однак реальність, в якій ми живемо із лютого 2014 року, навчила не вірити у казки. Але ж і не впадати у відчай навчила теж.

Заява МЗС України про недопустимість виборів на тимчасово окупованих українських територіях – це добре продуманий хід із широкими можливостями подальшого дипломатичного й політичного використання. З цієї заявленої позиції Україна може дозволити собі не звертати уваги на реакцію Європи і світу щодо виборів у парламент Московії. Така бажана для Федерації легітимізація й анексії Криму, й бандитської влади, що засяде у Держдумі, саме через позицію України буде постійно ставитися під питання.

З моменту проведення псевдовиборів у Криму, ми із повним правом маємо називати отой ніби законодавчий орган Федерації не інакше, як "так звана Держдума", а злочинців-переможців – "так званими депутатами". Зрештою, й саме слово "Держдума" з цього моменту слід буде писати в лапках. Писати, називати, говорити – й не тільки всередині України, а й, що вкрай важливо, на всіх переговорах, зустрічах, форумах, засіданнях міжнародного рівня.

Ми маємо сили, терпіння й наснагу взятися до роботи й вкарбувати у сучасний політичний дискурс (й на роки вперед) слова та терміни "so called Duma", "pseudoelections" і "Russian annexation of Crimea". Тож долаймо мову ворога і вчімося говорити правильно.

 

Источник новости: NEWSru.ua