10 вересня. Огляд преси. "Квартал 95": коли вже не смішно

Бекграунд цієї історії всім відомий: у номері з пародіюванням нинішнього президента Петра Порошенка, екс-президента Віктора Януковича і мера Києва Віталія Кличка Володимир Зеленський зі студії "Квартал 95" назвав Україну "жебрачкою", а також "актрисою німецького фільму для дорослих", яка "готова прийняти будь-яку кількість з будь-якого боку".

Бекграунд цієї історії всім відомий: у номері з пародіюванням нинішнього президента Петра Порошенка, екс-президента Віктора Януковича і мера Києва Віталія Кличка Володимир Зеленський зі студії "Квартал 95" назвав Україну "жебрачкою", а також "актрисою німецького фільму для дорослих", яка "готова прийняти будь-яку кількість з будь-якого боку".

Дійство відбувалося в латвійській Юрмалі, що також має значення, з огляду на певну проросійськість частини населення Латвії і контингент глядачів фестивалю. "Що таке Україна і чому у неї сьогодні вигідно викидати свої гроші? Вибачте, вкладати. Ми досягли нового рівня економіки - він називається жебрацтво", - виголошував Зеленський зі сцени.

Вже пізніше актор вдався до чогось на кшталт виправдання: "Це жарт про вчинки наших вершителів, нашої влади, а не про людей і не про нашу країну. Так що не потрібно робити з себе культурних археологів і шукати в творчості "Кварталу" те, чого немає і ніколи не буде", - написав він на своїй сторінці в Facebook. При цьому Зеленський додав, що жарт має тільки один сенс. "Суть цієї репризи проста: досить брати кредити, за які відповідати нашим дітям, онукам і тим, хто буде жити після нас і нести відповідальність за всі ті бридкі справи, які творимо ми. Ми - гордий народ, що не жебраки. Ось і все", - пояснив він.

Однак сказаним Зеленський майже нікого не переконав. Принаймні, якщо говорити про соцмережі, то більшість їхніх користувачів засудили гумор такого штибу.

"Зеленський - породження сучасного вітчизняного "почуття гумору", низькопробного, позбавленого смаку, міщанського та обмеженого. Якщо людей смішить вульгарність, вони повинні розуміти, що у вульгарності немає і не може бути ціннісних категорій і моральних меж. Вражає, що народ, який подарував світу Гоголя, на чиїй землі народилися всі найкращі сатирики і гумористи ХХ століття - від Шолом-Алейхема до Остапа Вишні, від Березіна й Тимошенка до Жванецького, Ільченка і Карцева, дореготався до Зеленського", - зазначив відомий журналіст і блогер Віталій Портников.

На те, що в скандалі із Зеленським є значна частка провини соціуму, вказав і політолог Тарас Березовець: "Більше радує, що дебільним гумором "95 кварталу" обурюються часто ті ж самі люди, які створюють аншлаги на концертах цього самого "95-го кварталу". Адже досить було подивитися, що ці шаромижники завжди підлаштовуються під смаки публіки. В цього цирку шапіто немає Батьківщини. Точніше, Батьківщина там, де платять. І їхні примітивні жарти - насамперед результат примітивного почуття гумору тих, хто купує квитки на їхні концерти".

А політик Микола Томенко зазначив наступне: "Найцікавіше, що на цьому шоу латвійців чи навіть громадян Латвії майже не було. Наскільки я поінформований, в Юрмалі на такі російськомовні заходи приходять росіяни і так звані негромадяни Латвії. Негромадян Латвії більш ніж 250 тисяч, і більшість з них - росіяни, які не змогли скласти іспити зі знання мови, історії та гімну Латвії.

Для розуміння: негромадяни Латвії не мають права брати участь у виборах і обіймати керівні посади. Так що "презентували Україну" начебто Латвії, а насправді - "росіянам".

Однак дехто зауважує, що якщо раніше ми щиро сміялися з жартів Зеленського, бо вони зачіпали в основному Януковича і його кліку, то тепер нам не подобаються шпильки "95 кварталу" тому, що ми ототожнюємо себе з Україною. Не з Порошенком чи будь-якою іншою тимчасовою владою, а саме з Україною. Отже, все не так погано як на сьогодні.

А тим часом скандал із Зеленським набирає нових обертів. З'ясувалося, що студія "Квартал 95" на чолі з Володимиром Зеленським просить у Державного агентства України з питань кіно (Держкіно) 50 млн гривень на виробництво двох нових повнометражних фільмів - ігрового "Слуга народу" і анімаційного "Повернення Гуллівера".

Користувачі соцмереж здебільшого дуже негативно реагують на те, що "Квартал" може отримати гроші від держави. Воно й зрозуміло - просити у "повії" грошей, мабуть, не варто. Хоча для людини без моралі можливо все, пише Наталія Лебідь у статті "По праву хама: Володимир Зеленський відмовився від участі в пітчингу Держкіно" в газеті "Україна молода".

Ті, хто вчора приносив до небес мужність і патріотизм Надії Савченко, сподівався на антикорупціонера Сергія Лещенка, аплодував гострослову Володимиру Зеленському, сьогодні готові рвати їх на шматки. І з такою ж ревністю завтра вони будуть молитися на нових кумирів.

На думку експертів, постійне метання між "білим" і "чорним", "героями" і "ворогами" небезпечно тим, що наше суспільство може перетворитися на масу, якою легко буде маніпулювати.

Однак звичайні життєві ситуації, які раніше обговорювалися б за вечірнім чаєм, сьогодні перетворюються на предмет масових ідеологічних баталій. Привід може бути різний, як це сталося з Савченко, Лещенком і Зеленським, але мета одна - втягнути народ у потік емоцій, який потім можна буде спрямувати в потрібне річище.

"Зведення окремих персонажів у культ і подальше розвінчання цього культу привчає людей до того, що в світі немає напівтонів, є тільки чорне і біле. Суспільство втрачає здатність мислити критично. Воно може захоплюватися або ненавидіти", - вважає політолог Олексій Якубін.

Для багатьох сьогодні Facebook став не так способом розваги і спілкування з друзями, як засобом пошуку рецептів на різні випадки життя. Сумніваєшся - подивися, що пишуть у мережі. Тим більше, що завдяки Fb нині здаються доступними, близькими і майже що рідними навіть великі політики і чиновники вищого рангу.

Директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв вважає, що різка зміни поглядів або симпатій у суспільстві свідчить про те, що воно вражене неврозом.

"В Україні війна, люди свідомо чи несвідомо прокидаються і засинають з думкою про неї. До війни можна ставитися по-різному, але переживають її все одно сильно, - вважає політолог. - І цим напруженням, цієї постійною загрозою легко користується влада і різні політсили". Про це пише Валерія Чепурко в статті "Технологія "зради": навіщо це з нами роблять" в газеті "КП в Украине".

Ви дивитеся "Квартал 95"? А ваші знайомі дивляться? Таке враження, що не дивиться ніхто, а якщо раптом, то тільки в ситуації повного знерухомлення і відсутності шляхів до відступу, наприклад, в міжміській маршрутці.

Одне з наших популярних розваг - виявлення інших українців. Тих, які щось таке дивляться і слухають, а на виборах сяк-так голосують. Притому що здивування виявляють люди, просунуті за фактом виявлення людей непросунутих, є в ньому щось від подиву сільських жителів, які вперше побачили чорношкірого. Начебто і в кіно не раз показували, а все одно живий контакт заворожує.

Насправді це свого роду придурювання. Звісно, всі знають про існування українців із специфічним смаком - вони навколо нас, родичі, співробітники, сусіди, та й ми самі в розслабленому стані далеко не завжди зразок естетичних вимог. Ба більше, нічого специфічного якраз у цих смаки немає, адже це саме масовий смак. Інша річ, що він нам часом сильно не подобається, а культуртрегери в цьому нехитрому секторі регулярно вражають своєю вельми специфічною громадянською позицією.

Але як бути, як жити поруч з іншими, чия інакшість прикро вражає? Час від часу хвилі неприйняття, що накочуються у соціальних мережах, свідчать про те, що це питання болюче і потребує відповіді тут і тепер. Цікаво при цьому, що в переважній більшості носії масового смаку навіть не в курсі, наскільки десь стурбовані їхнім існуванням. Дивляться, слухають, голосують. Дуже тягне заборонити, але не треба себе обманювати щодо ефекту: двадцять перше століття, попит завжди знайде пропозицію. Що ж залишається? Презирливо від них відвернутися?

Та ось колишні, так і не змирилися з тим, що вони колишні назавжди, про цих людей з масовим смаком не забувають. Їхні численні теле- і радіоканали, масові газети - ви коли в руках востаннє тримали вітчизняну газету? - цих людей ретельно обробляють. Бо цінують у них електорат, патичок-рятівничок, який все ще здатний повернути їх до влади.

Люди, які читають, слухають і дивляться щось, з нашого погляду, не те, це теж Україна. Як і Крим, і Донбас, медійне обробляння яких призвело до того, до чого призвело. Інші, різного ступеня приємності, нам дано на те, щоб щось важливе зрозуміти про себе і встигнути щось виправити, поки є час, пише Леонід Швець у статті "Різноманітні не ті. Чому шкідливо відвертатися від інших" у виданні "Новое время".

 

Источник новости: NEWSru.ua